ДМИТРО ПОЧАВ ЗДОГАДУВАТИСЯ ПРО ЗРАДУ ЛИШЕ ЗГОДОМ, КОЛИ ЛІДА НАВІТЬ ПО ТЕЛЕФОНУ НЕ ХОТІЛА З НИМ ГОВОРИТИ. ТОМУ ЧОЛОВІК ВИРІШИВ ПРИЇХАТИ ДОДОМУ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ. У ВІКНАХ КВАРТИРИ НЕ СВІТИЛОСЯ, ВІН ВИЙНЯВ КЛЮЧІ І ОБЕРЕЖНО СПРОБУВАВ ВІДЧИНИТИ ДВЕРІ, АЛЕ НЕ ЗМІГ ЦЬОГО ЗРОБИТИ. НЕ ДОЧЕКАВШИСЬ, ПОЧАВ СТУКАТИ У ДВЕРІ. ШУМ ПОЧУВ СУСІД І ЛИШЕ СПІВЧУТЛИВО ПОДИВИВСЯ НА ЧОЛОВІКА. А ЛІДА ТОДІ ТАК І НЕ РИЗИКНУЛА ВПУСТИТИ ДМИТРА

 

З своїм колишнім чоловіком Ліда щойно випадково зустрілася в магазині. Жінка з такою злістю гримнула вхідними дверима, що аж задзеленчали шибки. – У, як же я його ненавиджу! – вигукнула спересердя.

У всьому, що сталося в неї в житті, Ліда звинувачувала свого чоловіка. А починалося у них все дуже гарно! Оберемки квітів, цукерки, прогулянки під зорями – Ліда дивилася на свого морячка, і не могла намилуватися. Дмитро, якого називала не інакше як Митя, ходив у кількамісячні плавання. Ліда з радістю погодилася стати його дружиною, бо одразу відзначила, що за таким вона не пропаде. Тим більше, Дмитро був дуже вигідною партією: мав дві квартири, які залишилися йому у спадок від  батьків та бабусі. Після весілля він одразу переоформив одне житло на дружину, а в бабусиному вони оселилися.

Після життя в однокімнатній малосімейці, Ліді здавалося, що вона як на світ народилася. Квартира, в яку її привів чоловік, здавалася Ліді хоромами.

Чоловік виправдав всі очікування Ліди, він і справді мав “жилку бізнесмена”. Через кілька років він купив ще одну квартиру, і на сімейній раді було вирішено оформити її на тещу. І завжди, повертаючись з рейсів, купував дружині дорогі подарунки. Ні в чому не відмовляв і двом синам, які народилися один за одним.

І саме в цей момент сталося неочікуване, від такого життя Ліда розквітла і почала робити непоправні помилки. Вона була красивою жінкою, за нею упадали чоловіки, і вона без докорів сумління почала відповідати їм взаємністю. “Нелегка доля дружини моряка…” – відповідала всім, хто запитував у неї про чоловіка. Коли останнього разу Дмитро приїхав у відпустку, Ліда не могла дочекатися, щоб чимшвидше спровадити чоловіка з дому. А той нічого не розуміючи, питав дружину:

– Ти чого така стала? – допитувався у неї Митя. – Як той сірник! Слухай, може, ти знову дитину носиш?

Тоді Ліді вдалося задурити голову чоловікові. Дмитро почав здогадуватися про зраду лише згодом, коли Ліда навіть по телефону не хотіла з ним говорити. Кілька куценьких фраз, ледь стримуване роздратування у голосі і швидке кидання слухавки, “бо дуже поспішає…” – хіба так має спілкуватися подружжя, яке не бачилося вже кілька місяців?

Тому Дмитро вирішив приїхати додому без попередження, інкогніто. Дружині про повернення нічого не казав, хоча вона, якщо чесно, і не цікавилася. У вікнах квартири не світилося, тож вийняв ключі і обережно (аби не збудити) спробував відчинити двері. “Замок поміняла, чи що?” – гарячково подумав і натиснув на дзвінок. Не дочекавшись, почав стукати у двері.

Шум почув сусід і лише співчутливо подивився на чоловіка. А Ліда тоді так і не ризикнула впустити Дмитра. Вона вже давненько прийняла до себе коханця і боялася навіть уявити, що може наробити її благовірний у такому стані. Дмитро ж, повоювавши біля замкнених дверей, підхопив валізи і подався в інший кінець міста – у квартиру, в якій він колись жив з батьками. Вона пустувала, бо останнім часом вони з Лідою збиралися робити в ній ремонт. Але і тут на Дмитра чекав сюрприз – виявилося, поки він “плавав”, Ліда продала його квартиру! І у ній живуть вже нові господарі! Ця звістка просто добила Дмитра, і він ледве дочекався ранку у друзів. Ненависть до колись коханої жінки тепер горіла всередині полум’ям.

***

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩