ВЖЕ МИНУЛО 3 МІСЯЦІ, А ДОНЬКА ДО МЕНЕ НЕ ПРИХОДИТЬ, НЕ ТЕЛЕФОНУЄ І ТЕЛЕФОН НЕ БЕРЕ, КОЛИ Я ЇЇ НАБИРАЮ. А ВСЕ ТОМУ, ЩО Я ХОЧУ ВІДДАТИ СВОЮ КВАРТИРУ ОНУЧЦІ, ДОНЬЦІ СИНА. У МЕНЕ Є ЩЕ ХАТА В СЕЛІ, І Я КАЖУ СВІТЛАНІ: – ДОНЕЧКО, А ХАТА Ж ТОБІ БУДЕ! ТА ВОНА Й ЧУТИ НЕ ХОЧЕ ПРО ЦЕ

 

Я не можу зрозуміти одного. Чому коли батьки починають старіти, дітей цікавить лише спадок. Вони відразу починають перераховувати хто, що, кому та скільки залишить. Поки я була молодою жінкою, якось не звертала на подібне уваги. А зараз мені 77, і я побачила це на собі.

У мене двоє дітей, старший син 46 років і дочка – 40. Чоловіка мого не стало ще 5 років тому. Все у сім’ї у нас було добре, дітей ми виховувати в любові та повазі. Син мій працює в сусідньому районі на хорошій роботі, має непогану зарплату, там і живе зі своєю сім’єю. Облаштовуються потихеньку.

Дочка Світлана живе недалеко від мене. Життя у Світлани було непростим. Два рази була заміжня, і всі рази невдало. Має проблеми з роботою, і зараз вона одинока мати.

Так як я вдова, а дочка живе недалечко від мене, то вона часто навідувала мене, ми з нею і спілкувалися, і на ринок разом ходили за продуктами, майже завжди після її останнього розлучення святкували Новий рік разом, довіряли одна одній. Світлана від мене нічого ніколи не приховувала, ми були, як сестри.

Я Світлану теж ніколи не ображала. Часто з онуком сиділа, на вихідні до себе забирала, щоб донька могла відпочити. Якусь копійку зі своєї пенсії її давала. І все у нас було добре завжди, та одного дня все змінилося.

Якось ввечері зателефонував мені мій син Степан, він повідомив, що скоро я стану бабусею знову, у них буде донечка.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩