І за батька, і за матір: 28-річний татусь з Волині самостійно виховує трьох діточок

 

Нелегка доля судилася Валентинові Прачеві із села Хотешів. П’ять років минуло відтоді, як його молода дружина Жанна у двадцятип’ятирічному віці відійшла у вічність (подружжя прожило спільно лише п’ять років). Дітки мало не щодня перегортають фотоальбом зі світлинами матусі. Їм ще важко збагнути, що ненька більше ніколи не повернеться до рідного дому. А наймолодша п’ятирічна Вікторія й зовсім не пам’ятатиме маму…

— Все було, як у поганому сні, — ділиться спогадами Валентин. — Ніщо, як мовиться, тоді не віщувало біди. Адже третю дитинку дружина носила без жодних проблем, та й узагалі ми були родиною, котра мала чимало амбітних планів на майбутнє, виховували діток. Я працював на заробітках у столиці. Завдяки цьому нам швидко вдалося зібрати певну суму грошей, щоб збудувати омріяний дім. Уже через три роки після одруження відсвяткували новосілля. Усі внутрішні роботи у домі виконав своїми руками.

Повідомляє видання Полісся.

Через пів року після появи доньки Вікторії Жанна зненацька втратила cвiдoмість. Хоч до цього дня ніколи не скаржилася на погане самопочуття. Діагностували paк, фахівці порадили не oпеpувати, мовляв, вже надто пізно. І майже через місяць дружини не стало…

Може й грішу, сказавши це, та мені здається, що окремі «доброзичливці» навіть пораділи тому, що не стало моєї дружини.

Не всі були готовими допомогти

Після втрати Валентинові довелось освоювати реальність по-новому. І, як відомо, саме в моменти печалі пізнаються і близькі — друзів випробовує нещастя.

Допомогти подолати все, що зненацька спіткало родину, за словами Валентина, близькі, на жаль, не надто квапились. «Відтак вилити смуток, відверто кажучи, й не було особливо кому, — з жалем каже чоловік. — Нелегко було вчитися виконувати ту рутинну роботу по догляду за дітьми, яку зазвичай робила їхня мама. Гірко на душі було від того, що жодна із бабусь крихітних діток, ані будь-хто з рідних тіток моїх сиріток не зважив за потрібне бодай частково перейняти обов’язки дружини з догляду за дітьми.

У скрутну годину попри відсутність навичок і досвіду материнства прийшла на допомогу зовсім ще юна двоюрідна сестра Тамара. Дев’ятнадцятирічна дівчина одна з-поміж близьких родичів прийняла достойно той вимушений виклик.

Упродовж трьох років Тамара доглядала за дітьми, поки я був на заробітках.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩