Після весілля чоловік став наче іншою людиною. Дмитро взагалі перестав зважати на мою думку, і ще свою рідню водить до нас, коли захоче, незважаючи на мої прохання і вимоги, що я не хочу їх бачити. Вони прийдуть – все з’їдять, що я так ретельно готувала і спасибі навіть не скажуть. А потім чоловікові пліткують про мене. Після їхніх візитів між нами з чоловіком завжди виникали якісь неприємності

 

Проживши три роки з чоловіком, я вирішила розлучитися. Чоловік почав жити вільним життям, часто повертався під ранок і не пояснював, де був всю ніч. Спочатку я дуже переживала, нервувалася, а потім вирішила розлучитися.

Жили ми в моїй квартирі, яку мені батьки подарували на весілля, так що втрачати мені було нічого. Страшно було залишатися одній, але ще гірше було жити так, як ми жили.

В добавок до байдужого відношення чоловіка, мені дісталися свекруха зі своєю дочкою, яких нікому не побажаєш. Вони ніколи не любили і не сприймали мене, як невістку.

Я спочатку намагалася налагодити з ними стосунки. Кликала їх до себе в гості, готувала для них щось смачненьке. А вони прийдуть – все з’їдять, що я так ретельно готувала і спасибі навіть не скажуть. А потім чоловікові пліткують про мене за спиною. Після їхніх візитів між нами з чоловіком завжди виникали якісь неприємності.

Марина, сестра чоловіка, побачивши мою квартиру, відразу почала придивлятися до неї, у нас часто затримувалася, чоловіка просила, щоб ми її до себе забрали.

Я була категорично проти, але чоловік не розумів мене.

– Чому ти так не любиш мою сестру?

– Дійсно, чому ж? Ніде не працює, взагалі ніякої поваги до мене не проявляє, а я маю її любити…

Дивилася на Дмитра, свого чоловіка, і дивувалася. До весілля весь такий лапочка, хороший, добрий, як тільки одружилися, такий ледар став і немов інша людина. Дмитро взагалі перестав зважати на мою думку, поводився зі мною так, ніби я прислуга. І ще свою рідню водить до нас, коли захоче, незважаючи на мої прохання і вимоги, я не хочу їх бачити.

Останнім часом чоловік почав з’являтися додому аж під ранок, сімейне життя зовсім розклеїлося. Що я тільки не робила, намагалася з ним поговорити, додавала в наше життя яскравих фарб, подорожей. Сподівалася повернути того Дмитра, який був до весілля, тоді він був готовий на край світу заради мене, а зараз максимум з дивана встане на крісло пересяде, щоб я біля дивана позамітала.

– Діма, коли я виходила за тебе, думала ми будемо жити щасливо, ти був таким хорошим, нам потрібно розлучитися. Не хочу тебе бачити більше, йди до своїх жінок і живи з ними, – якось не витримала я і вказала чоловікові на двері.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩