– Зоє, заспокойся! Не можна так. Подумай про сина, – говорили всі родичі. На жінці лиця не було. Через цю ситуацію, наш Іванко так і не прийшов у цей світ. Він став ангеликом. Ми з мамою кожної неділі після служби ходили до нього. Носили Іванку цукерки, іграшки. Мама стояла і заливалася сльозами. – Синку, вибач! Вибач за все. Не вберегла тебе. В цей час мені про тебе потрібно було думати, а не про твого тата – зрадника

 

– Зоє, заспокойся. Не можна так. Подумай про сина, – говорили всі родичі. На жінці в той час лиця не було. Через цю ситуацію, наш Іванко так і не прийшов у цей світ. Він став ангеликом. Ми з мамою кожної неділі після служби ходили до нього. Носили Іванку цукерки, іграшки. Мама стояла і заливалася сльозами. – Синку, вибач! Вибач за все. Не вберегла тебе. В цей час мені про тебе потрібно було думати, а не про твого тата – зрадника

Юля дістала з шухляди стару, чорно-білу фотографію, і ніжно глянула на чорнявого красеня, який буквально пронизував своїм поглядом. В неї залишилася лише та світлина. Всі інші, навіть з їх весілля, мама порвала і викинула демонстративно у смітник.

– Цікаво, де ти зараз? Що поробляєш? Чи є у тебе ще діти? – в думках запитувала вона батька, який залишив її маму, коли Юлі було всього 4 рочки.

Микола так довго домагався Зої, а вона ніби відчувала, що не все так гарно за тою “красивою обложкою”. Чоловік і справді був красивим, статним та розумним. На його щоках були дві ямочки, які зводили з розуму усіх дівчат навколо, тому через деякий час, Зоя таки прийняла пропозицію вийти заміж.

Через рік у пари народилася донечка, яку тато з гордістю назвав Юлечкою, в честь своєї матері.

– А сина назвемо в честь того батька, він був шанованою людиною в селі, – сказав чоловік. – Та доля розпорядилася по-іншому.

– Мамо, а коли татко повернеться? Я так скучила за ним. Я хочу щоб і мене, як Таню, сусідку нашу, татко кружляв на руках.

– Нехай краще б він провалився крізь землю, – говорила суворо мама. Вона й слухати нічого про нього не хотіла.

З роками я дізналася, що батько пішов до іншої жінки. Але як він міг залишити маму? В той час вона носила під серцем дитятко, їхнього сина.

– Зоє, заспокойся. Не можна так. Подумай про сина, – говорили всі родичі. На жінці в той час лиця не було. Через цю ситуацію, наш Іванко так і не прийшов у цей світ. Він став ангеликом…

Мама з Юлею кожної неділі після служби ходили на кладовище. Носили йому цукерки, іграшки. Мама стояла і заливалася сльозами.

– Синку, вибач! Вибач за все. Не вберегла тебе. В цей час мені про тебе потрібно було думати, а не про твого тата – зрадника.

Зоя так і не вийшла заміж. Всю свою любов віддавала дочці. Але була сильно прискіпливою до неї. Контролювала кожен її крок. Боялася щоб та не почала зустрічатися з якимось чоловіком, бо вважала, що всі вони – зрадники, які не достойні її Юлі.

Дочка закінчила інститут, і влаштувалась на роботу. Вона була неймовірно віддана своїй роботі. Дизайнер – це те, про що вона завжди мріяла. Облаштовувати спальні для закоханих пар, дитячі кімнати для чарівних діток, кухні для справжніх господинь. Все це Юля обожнювала. Вона з такою ніжністю підходила до процесу, вкладала всю душу у дизайн.

Їй приносило таке задоволення, коли вона бачила, як маленька принцеса, чи принц вбігали у свою нову кімнату, там ніби фея начарувала їм щасливе дитинство. Дитинство, якого в неї не було. Не було красивої рожевої кімнатки, меблів, які б підкреслювали її творчу з дитинства натуру…

Одного разу їй доручили дуже важливу роботу.

– Юля, цей дизайн повинна зробити лише ти. Замовник дуже багатий чоловік. Хоче зробити своїй внучці на день народження сюрприз. Облаштувати її кімнату. Потрібно, щоб дівчинка жила, як у казці.

– Буде зроблено, – з усмішкою сказала Юля у відповідь.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩