Коли дочка дізналася про мою роботу, то сильно розлютилася. – Чим ти взагалі думала? Як могла на таке погодитись? В твоєму то віці. Краще б з онучкою сиділа, поки я на роботі з ранку до ночі. – Мене дивує її поведінка. Я живу своїм життям, і не збираюсь ні під кого підлаштовуватись

 

Коли дочка дізналася про мою роботу, то сильно розлютилася. – Чим ти взагалі думала? Як могла на таке погодитись? В твоєму то віці. Краще б з онучкою сиділа, поки я на роботі з ранку до ночі. – Мене дивує її поведінка. Я живу своїм життям, і не збираюсь ні під кого підлаштовуватись.

Я два роки на пенсії, розлучилася, живу одна. У мене є доросла дочка, яка також розлучена і сама виховує трирічну дівчинку. Ми з моєю донькою тривалий час були в досить делікатній суперечці, і я хотіла б попросити читачів про так звану “зовнішню думку”. Ми обидвоє винні у нашій проблемі, ми просто бачимо це по-своєму і не можемо домовитись.

За словами моєї дочки, про мене кажуть, що я погана бабуся, бо для мене чужа дитинка важливіша за власну онучку. Крім того, вона звинувачує мене в егоїзмі, я недостатньо цікавлюся її турботами і я дбаю лише про себе.

А тепер у чому конкретна проблема.

Я вже в пенсійному віці. Я планувала працювати на пенсії, але, на жаль, мені не дозволили робити там, де я була. Приблизно через пів року, поки я була вдома, я вирішила розібратися з ситуацією. І в основному з фінансових причин, як одинокий пенсіонер, у мене не залишається грошей.

Знайти підходящу роботу або роботу за сумісництвом виявилося майже неможливим. Я шукала досить довго, але безрезультатно. Тоді у мене була цікава можливість: дочка одного з моїх колишніх колег пішла на роботу після декретної відпустки (у неї дуже вигідне та цікаве місце, яке вона не хотіла втрачати) і шукала няню для своєї тодішньої піврічної дівчинки. Її зацікавила досвідчена, гнучка в часі жінка, яка буде працевлаштована у неї практично на повний робочий день.

Я погодилась, не вагаючись. Я люблю дітей, турбота про них мене ніколи не турбувала. Ми з панночкою та її чоловіком привернули увагу одне одного, разом ми домовились про взаємно задовільні умови. З понеділка по п’ятницю я приходжу до них щоранку о сьомій і доглядаю за їхньою дитиною, що триває до пізнього дня, коли мама повертається з роботи. Поступово моя допомога якось розширилася сама по собі, включивши невелику допомогу в домашньому господарстві: я прибираю, мию, купую деякі дрібниці, прасую, а іноді навіть готую.

Панночка дуже задоволена, вона знає, що за її маленькою донечкою добре доглядають і, крім того, вона щодня повертається в охайну квартиру, а класична жіноча друга зміна її не чекає. Я також задоволена, тому що ця робота для мене не є вичерпною (я б сказала, що мені це подобається, я навіть не сприймаю її як роботу), і я дуже добре винагороджуюсь фінансово.

Я могла б бути задоволеною, і певним чином є, якщо моя дочка не псує ці радості. Два роки тому вона розлучилася і залишилася наодинці зі своєю дочкою. Все було добре, поки вона була з нею вдома. Ми бачилися на вихідних, ми з онучкою веселились, часом увечері доглядала за нею, щоб вона кудись поїхала.

Але потім дочка почала працювати, і почалися проблеми. Внучка не терпить дитячого садка і часто хворіє, що ускладнює ситуацію з працевлаштуванням дочки. Вона просить мене доглядати за онучкою, коли вона не може ходити до дитячого садка, стверджуючи, що сьогодні інший час і що такі проблеми, як хворі діти, не цікавлять роботодавця.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩