Вже 80 років скоро виповниться. Для чого живу? Нікому не потрібна. Василя, чоловіка, вже 10 років як Бог забрав. А рік тому дочка, зять і п’ятнадцятирічний онук Павлик загинули в автомобільній катастрофі

 

— Доброго ранку сонечко! Найдобріше. — мама сіла до мене на краєчок ліжка і погладила по голові.

— Який же ти у мене вже великий. Практично дорослий чоловік. З днем ​​народження, Павлику.

Мама поцілувала мене в щоку і поклала на груди коробку.

— Дякую. — я поцілував її у відповідь і вона вийшла з кімнати.

Сьогодні 17 червня і мені виповнилося 17 років. Відкривши коробку, я підстрибнув на ліжку. Новий модний телефон. Про таке я навіть і не мріяв! Два тижні тому на пробіжці в парку я загубив свій. А два тижні без зв’язку в нашому баштовому світі просто якийсь кошмар. Тепер потрібно відновити всі номери і віддзвонити друзям.

— Павлику, бабуся дзвонила — пролунав голос мами з кухні — вона тобі додзвонитися на старий номер не змогла. Передзвони їй.

— Добре мам, зараз.

Розібравшись з телефоном я почав по пам’яті набирати номер бабусі. Любов Сергіївна доживала віку в старенькому будиночку на краю села.

— Вже 80 років скоро виповниться. Для чого живу? Нікому не потрібна. Василя, чоловіка, вже 10 років як Бог забрав. А рік тому дочка, зять і п’ятнадцятирічний онук Павлик загинули в автомобільній катастрофі. — баба Люба як зазвичай розмовляла сама з собою.

— Для чого живу? Кому потрібна? Ні сім’ї. Ні рідні. Сусіди радять в місто перебратися, від дочки квартира там залишилася. Велика, трикімнатна … Тільки що мені там одній сидіти. На людей тільки з балкона і подивишся … А тут повітря. Курочки. Сусіди знову ж, майже рідні, все життя пліч-о-пліч живемо. Ні. Помирати треба на рідній лавці. Стара я вже місце проживання змінювати.

На столі задзвонив телефон. Подарунок дочки. Любов Сергіївна за звичкою заряджала апарат, хоча дзвонити їй було нікому. Ось уже рік як мовчав, а тут раптом задзвонив. Номер якийсь невідомий.

— Алло …

— Бабулька, привіт! — пролунало в трубці. — Пробач, що не дзвонив давно. Це тепер мій новий номер. Я старий десь загубив. Мама сказала, щоб я тобі подзвонив, а то ти хвилюєшся.

Любов Сергіївна притиснула руку до грудей і сіла на диван. Щось там, в грудях защеміло.

— Павлику, онучок, це ти? — прошепотіла бліднучи баба Люба.

— Звичайно я! Хто ж ще? — Продовжувала віщати трубка — Ба, пробач, що ніяк до тебе доїхати не можу. Все стараюся, стараюся. І весь час щось заважає.

— Павлику, онучок, як ти там? — вже ридала в телефон Любов Сергіївна. — Я вже до вас зібралася. Там кіт Барсик чекає. Старий він вже. Кому без мене тут потрібен буде?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩