У мене так виходить, що чоловік ніби і є, але насправді чоловіка немає. Він постійно у відрядженнях, а я змушена жити з його мамою. Просто не можу так більше, ну що це за сім’я

 

Якби мене хто спитав, чи є у мене чоловік, то, чесне слово, навіть і не знаю, що відповісти. Справа в тому, що мій коханий чоловік постійно у відрядженнях. Його робота пов’язана з постійною присутністю на об’єктах, що будуються по всій країні. Тому можна сказати, що я заміжня за свекрухою, а не за чоловіком.

Після весілля він упросив мене пожити разом з його матір’ю, так як вона залишилася одна після того, як не стало батька. Мені не дуже подобалася ця ідея, але жити нам було ніде, до того ж, мені пообіцяли, що мама чоловіка не втручатиметься в наші справи.

Можливо, спочатку так і було, але свекрухи вистачило ненадовго. Вже через кілька місяців вона почала активно втручатися у наше життя. Мені-то приховувати нема чого, але її постійний контроль виводить мене з себе. Мене в дитинстві батьки так не контролювали, як ця жінка.

Я маю їй звітувати, куди йду, коли прийду, що купила і скільки за це заплатила. Мені не можна нікого з подруг приводити до нас додому, бо свекруха вважає, що чужих жінок в домі не потрібно.

Чоловік приїжджає на кілька днів, і знову їде. Я дуже тішуся з того часу, який ми можемо провести разом з ним наодинці. Але його так мало, що я не встигаю насолодитися вдосталь своїм чоловіком. Його мама в ці дні стає просто нестерпною. Виходить, що вона сумує за своїм сином, а всі інші можуть почекати. І так відбувається кожного разу, коли чоловік повертається.

В останній раз свекруха перейшла всі межі. Вона ні на хвилину не відходила від сина, намагаючись бути з ним постійно. Ми навіть не змогли залишитися наодинці, тому що вона стала прикидатися, що їй погано і вимагати посидіти з нею. Я все можу зрозуміти, але всякому терпінню є своя межа. Вона домоглася того, що чоловік засинав поруч з нею, а мені було шкода будити його. Так і виходить, що чоловік є, і чоловіка немає.

На наступний ранок він знову поїхав в чергове відрядження. Поцілувавши мене в щічку і обнявши, він поїхав на чергові кілька місяців. Я розумію, що ця робота годує і утримує нашу сім’ю, але і так жити теж ненормально. Мені не вистачає його уваги, тепла і ніжності. Я дуже його люблю, але так жити не можу.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩