ЯРОСЛАВА ПРИДИВИЛАСЯ ДО ЛІТНЬОГО СУСІДА, ПРИКИНУЛА, ЩО СПАДКОЄМЦІВ У НЬОГО НЕМА, І ПОДУМАЛА, РАПТОМ ПОЩАСТИТЬ, І ВІН ЗАЛИШИТЬ ЇЙ СВОЮ МІСЬКУ КВАРТИРУ? ПОМІРКУВАВШИ ТАК, ПОЧАЛА ПРИХОДИТИ І ДОПОМАГАТИ ЙОМУ. ЧОЛОВІК ДУЖЕ ЗРАДІВ, ЩО СУСІДКА ПОЧАЛА ДО НЬОГО ЗАБІГАТИ, ЯК НЕ ЯК, А ДОПОМОГА, АЛЕ ДІСТАВАВ ЇЇ ПО НАЙМЕНШИХ ДРІБНИЦЯХ. ЯРОСЛАВА СТЕПАНІВНА ЗЛИЛАСЯ, АЛЕ ТЕРПІЛА, БО ДУЖЕ ВЖЕ ХОТІЛА КВАРТИРУ

 

Ігор Семенович вже багато років жив один. На зиму їхав в місто – там у нього була квартира. А з першими весняними промінчиками повертався в село в свою маленьку хатинку під лісом. З місцевими він практично не спілкувався. В гості до себе не кликав, до інших теж не ходив. В селі навіть ніхто не міг точно сказати, скільки йому років. Виглядав він добре, але подейкували, що йому вже за вісімдесят.

Всі навколо вважали його трохи дивним і шкодували його. З міста він завжди приходив пішки – економив на електричці. Продукти в місцевому магазині не купував, приносив з оптового ринку. Лягав спати ще завидна, щоб електрику економити. З цієї причини і телевізор ніколи не дивився. Всі думали, що він старий і бідний, але потім виявилося, що насправді у нього були гроші і то немалі.

Чоловік багато працював на присадибній ділянці. Весь свій час Ігор Семенович присвячував городу та саду. Урожай продавав на базарі. Торгував усім, що міг виростити: огірками, помідорами, картоплею, морквою, капустою, яблуками, гарбузами. Як тільки в лісі з’являлися гриби і ягоди, відразу ж збирав їх і теж ніс у місто продавати. Люди дивувалися, куди ж він гроші діває? Міркували, може дітям допомагає, але ніяких дітей біля нього видно не було.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩