В ТОЙ ЧАС МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ НЕ БУЛО, А СТАЦІОНАРНИЙ – ВВАЖАВСЯ ЯК РОЗКІШ. САМЕ ТАКИЙ ТЕЛЕФОН ВІДІГРАВ В МОЄМУ ЖИТТІ ВАЖЛИВУ РОЛЬ. А ДІЗНАЛАСЯ Я ПРО ЦЕ, КОЛИ МИНУЛО ВЖЕ БАГАТО РОКІВ

В той час мобільних телефонів не було, а домашній – вважався як розкіш. Саме такий, стаціонарний телефон відіграв в моєму житті важливу роль. У нас він був, так як татова робота потребувала цілодобовий зв’язок з співробітниками. Мої ж подружки обходилися вуличними автоматами за дві копійки, та й куди їм було тоді дзвонити.

Коли не було вдома моїх батьків, телефон був повністю в їх розпорядженні. У нашому віці, телефон був не тільки засобом зв’язку, але і засобом розваг. Якось, одного разу, після школи до мене прийшли подруги, схопили телефонну книгу і давай надзвонювати. Знайшли ми тоді, в тій телефонній книзі  смішне прізвище – Курка. І давай веселитись. Набираємо номер і запитуємо:

– Алло, це Курка? То це квартира, чи курник? – кидаючи трубку, ми заходилися від сміху.

Висміяний абонент не поскаржився на нас, адже варто було йому тільки зателефонувати на телефонну станцію і номер жваво б визначили. А я була б покарана батьками, та й подружки забули б до мене дорогу, мама була сувора. Найчастіше до телефону підходив хлопчисько з ламким голосом, навряд чи він розповідав дорослим про телефонні розіграші.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩