Я ЧЕКАЛА ДИТИНУ І НЕ МОГЛА ВИКОНУВАТИ ВСЮ ДОМАШНЮ РОБОТУ, МЕНІ БУВ ПРИЗНАЧЕНИЙ ПОВНИЙ СПОКІЙ. ДІЗНАВШИСЬ ПРО ЦЕ, ЧОЛОВІК ПОЇХАВ ДО МАМИ І ВИРІШИВ НЕ ПОВЕРТАТИСЯ ДОДОМУ. ЙОМУ БУЛА НЕ ПОТРІБНА НЕМІЧНА ЖІНКА. МЕНІ БУЛО ГІРКО І ПРИКРО, Я ЧАСТО ПЛАКАЛА. ТЕПЕР Я РОЗУМІЮ, ЩО УЖЕ ТОДІ ПОТРІБНО БУЛО БІГТИ ВІД НЬОГО, АЛЕ Я ПРОДОВЖУВАЛА ЙОГО ТЕРПІТИ

 

Богдан не став ходити довго кругами і вже через пів року нашого знайомства зробив мені пропозицію, а ще через два місяці ми одружилися, незважаючи на те, що ми ще були студентами. Його батьки віддали нам квартиру бабусі, забравши її до себе. Ми почали жити разом, все йшло чудово. Я намагалася забезпечити вдома затишок і комфорт. Чоловіка нічим, крім виносу сміття, не озадачувала. Я намагалася бути зразковою дружиною і господинею, предметом заздрості його друзів.

Перші проблеми виникли на останньому курсі інституту. Я писала дипломну роботу, багато приділяла часу навчанню, затримувалася в інституті. Часу на домашні справи було мало, іноді навіть не було що їсти. Такий розклад абсолютно не влаштовував Богдана. Він звик, що вдома його чекає їжа, чистота і дружина. Тому, коли всього цього не стало, він почав обурюватися. На всі мої відмовки, що у мене немає часу, Богдан починав кричати, що мої проблеми його не хвилюють.

Причому, допомагати мені по дому він категорично відмовлявся, мовляв, не чоловіча це справа, мити підлогу і посуд. Через три місяці такого життя, Богдан пішов жити до мами, ми бачилися лише на вихідних. Свекруха не раз мені говорила, що не можна так жити. У всьому вона звинувачувала лише мене, а її син був у всьому правий.

Коли я нарешті закінчила інститут, Богдан повернувся до мене, ми знову зійшлися. Далі нам обом потрібно було шукати роботу. Весь час, поки ми вчилися, нам допомагали батьки. Я роботу знайшла швидко і щосили працювала, заробляючи невеликі, але гроші. Богдан з пошуком роботи не поспішав. Йому все було не так – то маленька зарплата, то далеко від будинку, то графік не той, то ще купа відмовок. Тому він сидів удома або відпочивав з друзями. Сидячи вдома, йому було нудно, тому Богдан чіплявся до кожної дрібниці.

Вся робота по дому і далі була на моїх плечах. Я бігла після роботи додому і в поспіху готувала вечерю. Я розривалася між роботою і домом, чоловік нічим не допомагав, а тільки дорікав. Почалися сварки, я мовчала, плакала, намагалася догодити йому щосили, любила його. Далі стало ще гірше – в наші сварки почала влазити свекрух. Вона і сама все життя жила за правилом «жінка повинна тягнути на собі все».

Богдан все ж влаштувався на роботу через пів року, сварки на деякий час припинилися. Через рік я зрозуміла, що чекаю дитину. Я знову сильно втомлювалася, тому у нас знову почалися скандали. Чоловік не розумів мого стану, не шкодував, вимагав уваги і турботи тільки до себе. Я намагалася все встигати, але натомість від такого життя потрапила до лікарні.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩