МАМИ НЕ СТАЛО КОЛИ ВІКА БУЛА ЗОВСІМ МАЛЕНЬКОЮ. МИНАЛИ РОКИ, І БАТЬКО ПРИВІВ ІНШУ ЖІНКУ В ХАТУ. ДЛЯ ОКСАНИ БУЛО НЕПРИЄМНОЮ НОВИНОЮ ТЕ, ЩО ДІВЧИНКА ЗОВСІМ НЕ ДИСЦИПЛІНОВАНА ВДОМА. УРОКИ ДИТИНА РОБИЛА ЛЕЖАЧИ НА ПІДЛОЗІ. А СВОЇ РЕЧІ ВІКА ЗВИКЛА КИДАТИ НА ПІДЛОГУ, ЗНАЮЧИ, ЩО БАБУСЯ ВСЕ ПРИБЕРЕ. ВСІ СВОЇ ВІСІМ РОКІВ ДИТИНА ЖИЛА САМЕ ТАК, І НЕ ЗНАЛА, ЩО МОЖНА ЖИТИ ПО-ІНШОМУ. ОКСАНА РОЗУМІЛА, ЩО ТАК ПРОДОВЖУВАТИСЯ НЕ МОЖЕ

 

Віка залишилась без матері як тільки з’явилась на світ. Виховували дівчинку тато і бабуся. Вони дуже жаліли Віку і дозволяли все, що тільки вона побажає. Все було добре, поки Віка не пішла в дитячий садочок. Там дівчинка зрозуміла, що у неї немає мами! І вона з дитячою безпосередністю стала її просити у тата і бабусі. Дорослі відмовчувалися, або відповідали щось незрозуміле.

Минув час, Віка пішла в школу і дуже сумувала від того, що у неї однієї в класі немає мами, а тільки бабуся і тато. Вона завжди домагалася свого. Ось і тепер вона вирішила знайти собі маму сама. Віка обирала на вулиці красиву, молоду жінку, підходила до неї і просила стати її своєю мамою. Батько не знав, куди подітися від сорому. І ось, нарешті, тато вирішив одружитися.

Оксана йому відразу сподобалася. Вона була добра, працьовита і відповідальна. Дмитро не приховував, що виховує доньку. Він прямо говорив, що йому потрібна не тільки дружина, а й добра й чуйна мати для його дитини. Чим довше вони зустрічалися, тим більше переймалися симпатією один до одного. Оксана давно шукала такого дбайливого чоловіка, а Дмитро був зачарований добротою і внутрішньою красою цієї жінки.

З донькою свого майбутнього чоловіка Оксана почала знайомитися поступово. Спочатку вона тільки розмовляла з дівчинкою по телефону, потім вони всі разом гуляли. Віка здалася жінці дуже розумною, хоча і трохи балуваною.

Настав день, коли тато запитав у Віки, чи бажає вона, щоб Оксана жила разом з ними і була їй мамою. Дівчинка зраділа, адже тепер у неї буде мама! Для Оксани було неприємною новиною те, що дівчинка зовсім не дисциплінована вдома. Уроки дитина робила лежачи на полу. А свої речі Віка звикла кидати на підлогу, знаючи, що бабуся все прибере. Всі свої вісім років дитина жила саме так і не знала, що можна жити по-іншому.

Яке ж було в неї здивування, коли її переселили в іншу кімнату, де нова мама організувала для неї затишний шкільний куточок. Там тепер стояла і шафа, в яку Віка повинна була складати сама свої речі. Коли бабуся за звичкою намагалася підняти кинуту шкільну форму, мама ввічливо, але твердо просила дівчинку зробити це самій.

З одного боку мама – це добре. Вона розповідає їй казки на ніч, пече смачні пироги, грається з нею, ходить в кіно і театр, дуже ніжно розчісує волосся і красиво їх заплітає. Але з іншого боку – у дівчинки з’явилося багато обов’язків: доводиться мити посуд, мести підлогу, ходити в магазин і навіть прати деякі свої речі.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩