НАБЛИЖАВСЯ ДЕНЬ ВИПИСКИ, ОЛЬГА ЗАТЕЛЕФОНУВАЛА ЧОЛОВІКОВІ, ЩОБ ЗАБРАВ ЇХ З ДОНЕЧКОЮ. АЛЕ ІВАН НЕ БРАВ ТЕЛЕФОН. ОЛЬГА СТАЛА ХВИЛЮВАТИСЯ І СКАЗАЛА МАМІ, ЩОБ ТА ПОЇХАЛА ДО НИХ ДОДОМУ. ІВАН, ВІДКРИВШИ ТЕЩІ ДВЕРІ, ЛЕДВЕ СТОЯВ НА НОГАХ. ПО КВАРТИРІ БУЛИ РОЗКИДАНІ РЕЧІ ОЛЬГИ. ДИТЯЧІ РЕЧІ БУЛИ ЗВАЛЕНІ КУПОЮ В ВЕЛИЧЕЗНУ СУМКУ. – ІВАНЕ, ЩО Ж ЦЕ ТАКЕ? ТА ХІБА ТАК МОЖНА? – ТИХО ПРОСИЛА ТЕЩА. – ЗАБИРАЙТЕ ЇЇ РЕЧІ, БАЧИТИ БІЛЬШЕ ВАС НЕ ХОЧУ! – МОВИВ ЗЯТЬ. КОЛИ ВИПИСУВАЛИ ОЛЬГУ, ПРИЇХАЛИ БАТЬКИ, РОДИЧІ, ПОДРУГА, НЕ БУЛО ЛИШЕ ЧОЛОВІКА

 

То був найважчий, але найпрекрасніший день в житті Ольги. Вона народила дитятко. Жінка не чула себе від щастя.

Коли Ольга сказала своєму чоловікові Іванові про те, що чекає дитину, він дуже зрадів. Чоловік все життя мріяв про синочка. У його кращого друга синочок вже пішов в перший клас. І вдвох їм ніколи не буває нудно, разом граються, мають спільні інтереси, син захоплюється своїм батьком, всьому у нього вчиться, дуже хоче бути схожим на нього. Син – це чудово!

Загалом, Іван був на сьомому небі від щастя, а натяки дружини про те, що у них може народитися дочка, а не син, він просто не хотів сприймати всерйоз. Адже у всіх його рідних у сім’ї є хлопчик, тому він навіть й думати не хотів про інше. У нього є рідний брат, а у його батька – два брата. Має бути син, і крапка

Ольга особливо не звертала на це увагу, адже мала багато своїх клопотів. Ходила до спеціалістів, підбирала одяг, кроватку, коляску.

На 20-му тижні подружжя пішло на УЗД, лікар сказав, що вже можна буде дізнатися стать дитини.

– Вітаю, у вас буде дівчинка! – мовив з піднесенням.

Іван зблід.

– Як дівчинка? Подивіться краще, цього не може бути. Ви помиляєтеся.

Але лікар підтвердив, що вони очікують дівчинку.

Іван не міг в це повірити. Він вважав, що дуже лікарі часто помиляються у цьому питанні, і начебто майбутній батько заспокоївся. Вже й забулася та розмова, всі жили своїм життям.

На наступний день Ольга зустріла чоловіка з роботи, у нього в руках була величезна коробка. Це була іграшкова залізниця. Ольга була здивована, але чоловік стверджував, що синові це буде дуже цікаво. Чоловік сам радів, як дитина.

Ольга вже перестала щось говорити Іванові, вона думала, що й доньку полюбить, адже як можна не любити своє малесеньке янголятко.

Дев’ять місяців пролетіли, як один день.

– Вітаю! У Вас дочка! Вона справжнісінька татова копія!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩