ТАРАС СПРОВАДИВ ЮЛЮ НА ЗАРОБІТКИ, А САМ – У ГРЕЧКУ. ЙОГО БАТЬКИ ПРО ВСЕ ЗНАЛИ І ЗАХИЩАЛИ СИНА – ВІН Ж НЕ ЧЕРНЕЦЬ, ЙОМУ ЖІНКА ПОТРІБНА! НОВА ПАСІЯ ДОПОМАГАЛА ТАРАСУ СПАКУВАТИ РЕЧІ НА ОЧАХ У ДОНЬКИ, ТА ЩЕ Й ІГРАШКИ ОЛЕНКИ ПРИХОПИЛА – У НЕЇ ТЕЖ ДИТИНА

 

Дві долі… Одній – трохи більше за п’ятдесят. Іншій – щойно минув шостий рочок. Ім’я старшої – Надія. Маленька зветься Оленкою.

Оленці виповнилося два роки, коли мама Юля поїхала працювали в чужу країну. З тих пір вдома ще не була.

За матеріалами – Наш День.

Оленка має багато гарних іграшок, книжечок, одяганок і маминих фотографій.

– Вона розмовляє з ними, – каже Надія, зітхаючи. – А ще Оленка любить малювати. Майже на кожному малюнку – мама, тато… Сумує маленька…

Донедавна у тій квартирі жив і Оленчин тато. Тарас, розповіла Надія, займається сяким-таким бізнесом. Почав свою справу за Юлині гроші. Торік купив авто. Також за кошти дружини.

– Тарас і вмовив доньку поїхати на заробітки. Я була проти. Казала Юлі: якось дамо раду. Я ж її сама на ноги ставила. Чоловік на будові працював. Промeрз. Підхопив запaлення. Я овдoвіла, коли доньці було п’ятнадцять. Добре, що чоловік встиг квартиру отримати. А я спромоглася допомогти доньці отримати освіту.

Дві Тарасові сестри вже роками на заробітках. Ось він і Юлю переконував їхати закордон. Мовляв, сестри і те мають, і се… Донька й поїхала. Ви не уявляєте, як вона сумувала за Оленкою! Як спершу важко було там звикнути, прижитися! Не грішитиму, зятеві сестри допомогли Юлі знайти роботу, влаштуватися. Юля отримує непогані гроші. Передає нам одяг, іграшки, продукти. Але ті заробітки не пішли на користь нашій сім’ї. У Тараса з’явилася інша жінка…

Він прийшов додому разом із незнайомкою. За особистими речами.

– Похапцем складав одяг, а його… навіть не знаю, як сказати… не наречена ж.. Тарас і Юля не розлучені. Про це ніколи й не йшлося. Словом, вона безцеремонно розглядала квартиру і, не повірите, забрала деякі Оленчині іграшки. В неї, бачте, також дитина є. Дівчинка! А Оленка має всього забагато.

– Я йду жити до неї, – мовив Тарас. – Запитала, що маю сказати Юлі. Як повинна пояснювати відсутність батька Оленці. Пообіцяв деколи забігати до малої. Звісно, не могла втриматися, аби не прочитати мораль зятеві. Він слухав мовчки. Зате його супутниця «відгризалася». Мовляв, я не сучасна, живу за «допотопними» поняттями і моя донька, певно, також не свята. Бо ті заробітчанки…

Оленка не розуміла, що коїться.

– Тату, куди ти їдеш? – запитала, споглядаючи на зібрані речі.

– Я…

– Твій тато нікуди не їде, – «заспокоїла» малу незнайомка. – Він буде жити в іншій квартирі. Розумієш?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩