Коли мене вперше запросили на такого роду святкування, я була неймовірно, але приємно здивована. На білосніжній скатертині красувався мініатюрний кавовий сервіз з крихітними чашечками і блюдцями. У центр столу Ольга Василівна поставила розписну фарфорову тарілку з тістечками. А самі дами одягли свої найкращі сукні

У нашому під’їзді живуть дві бабусі-подружки, Оля і Неля. Одна на третьому поверсі, інша на другому. Спочатку я познайомилася зі своєю найближчою сусідкою, Ольгою Василівною. Вона, як і я, проживає на третьому поверсі.

Якось раз попросила купити їй продукти: масло, хліб, ковбаску, печиво, а потім вже я сама стала заходити до неї і пропонувати допомогу. Називати себе бабуся веліла Олею: “Нема чого тут возвеличувати мене тим по батькові. В душі себе почуваю не більше ніж на 35” – сказала вона усміхаючись.

Насправді Олі 83 роки, по квартирі вона ходить з трудом (копитця мої втомилися, – каже вона про свої хворі ноги) і з паличкою. Але порядок в кімнатці і в кухні наводить ідеальний. І готує собі гарячі супчики теж сама.

Подружці її, Нелі, 79 років і вона в найближчий магазин ходить самостійно. Тобто, Ольга Василівна, на відміну від подружки, значно обмежена в життєвому просторі (з паличкою далеко не зайдеш, – каже вона), в основному – це територія її квартири. Але саме Оля, в день, коли на карту надходить пенсія, запрошує додому перукаря, щоб привів її в порядок. Стареньким роблять укладку волосся Ольга потім, дивлячись на себе в дзеркало і поправляючи прядку волосся заявляє:

– Панове, ви лише гляньте на мене. Був би в нашому домі якийсь чоловік, років під 80, то обов’язково б звернув на мене увагу. Чи не так? – сміялася вона.

Ольга Василівна робить мені особливе замовлення: купити дорогу каву в зернах, дорогий чай, чорний шоколад, смачні тістечка, а тоді, ближче вечора запрошує нас з Нелею на святкування.

– В такому віці не потрібно чекати свята, а робити його собі час від часу. Хто його знає, коли то життя закінчиться.

Стіл накривається білосніжною скатертиною. Оля сама меле кавові зерна в ручній кавомолці і варить напій в старовинній мідній турці. На стіл ставиться мініатюрний кавовий сервіз з крихітними чашечками і блюдцями, срібні ложечки.

У центр столу Оля ставить розписну фарфорову тарілку з тістечками. Сама бабуся одягає довгу сукню в дрібну синю клітку і туфлі-човники. Неля теж приходить святковою, з легкої ажурною накидкою на плечах, а за нею тягнеться шлейф парфум, який нагадує квіткове поле. Я приходжу з яким-небудь презентом: коробка зефіру або цукерок.

Ми сидимо в дуже затишній Олиній кухні, вдихаємо незрівнянні запахи кави і кориці. Старенькі акуратненько, не поспішаючи, срібними ложечками їдять ніжні бісквітні тістечка, і маленькими ковточками смакують каву, в який додана чайна ложечка коньяку.

Так, завтра знову звичайний день, рутина і дощова осінь на дворі. Завтра рисова каша на вечерю і відварна риба на обід. А сьогодні бабусі відпочивають, спілкуються, сміються і насолоджуються пухкими тістечками. Щічки від крапельки коньяку зарум’янилися, очі заблищали, обличчя помолодшали.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩