Сидимо ми за столом на дні народженні моєї подруги. Їй 65. І тут відкриваються двері і заходить її єдиний син…

– Просто уяви, ми всі сидимо за столом, повний страв, Наталя добре підготувалася, і тут лунає дзвінок у двері. Заходить її син з величезним букетом троянд, такого букету я ще в житті не бачила, – розповідає пенсіонерка Надія Сергіївна. – Він привітав матір, вона квіти поставила у вазу, а ще дав конверт, думаю, багато там грошей було, бо конверт чималий. А так гарно матір привітав, що ми аж всі розплакалися.

Наталя та Надія вже роками дружать, живуть на одному поверсі більшу частину життя. Ще сорок років тому поселилися в цей будинок, коли зовсім молоді були. Вони майже однолітки й дітей народили майже в однаковий період, так разом в ясла діти ходили, потім в школу.

– Ох люблю я свою подругу, але Наталя — матір така собі була. Ну вихованням вона займалася якось своєрідно – розповідає Надія Сергіївна. – З чоловіком вона розлучилася після народження Олега, і якось ним не дуже переймалася. Ми ж з чоловіком нашій Марійці готові були все віддати, а Олег був як самотня билина. Матір завжди на роботі, ходив сам зі школи, як маленький чоловік.

– Може, треба було вам запропонувати їй брати Олега з ранку, заводити в садок?

– Я казала Наталі, що веду свою Марійку, можу і її Олега брати, а та лише махнула рукою і казала — що йому нічого не бракує, цілих шість років — може і сам піти. Що там два двори пройти. Влітку вона відправляла його завжди в табори, потім до батьків. Так і проходили в нього всі літні канікули. Наталя варила каструлю каші і казала, щоб їв з тої каструлі. Так цілий день і їв одну страву, а Наталя морочитися не мала коли. Казала, буде голодний, і то їсти буде. Я його тишком часто до себе кликала, щоб дитина хоч щось інше їла.

Надія Сергіївна згадує, що тоді ніхто не мав грошей, а Наталі одній ще складніше було. Каже, як Наталя одного разу купила двадцять банок згущеного молока і принесла сусідці сховати, бо дитина все з’їсть.

– Я ж кажу їй, що він просто постійно голодний, дитина росте, годувати треба, а вона мені знов з тою кашею в холодильнику і все. Ніби солодке дуже шкідливе, а йому і того вистачить.

Так проходило дитинство Олега: пів дня в школі, а пів дня на вулиці. То ходив ще в Будинок піонерів, щось там конструював, будував, на гуртки ходив. Закінчив школу, пішов в армію, а потім почав займатися бізнесом.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩