ДІТИ РОЗ’ЇХАЛИСЯ, І ОЛЕНА ЗАЛИШИЛАСЯ САМА. В 50 ВОНА ЗУСТРІЛА ІВАНА, ВІН ЗАБРАВ ЇЇ ЖИТИ ДО СЕБЕ. У ІВАНА БУЛО ДВОЄ ДОРОСЛИХ ДІТЕЙ, ВІН БУВ БАГАТОЮ ЛЮДИНОЮ. ДОНЬКИ БОЯЛИСЯ ВТРАТИТИ СПАДЩИНУ, І ПОЧАЛИ ЧАСТО ПРИХОДИТИ В ГОСТІ. СТАВИЛИСЯ ДО ОЛЕНИ ДУЖЕ ПОГАНО. ЗГОДОМ ІВАН ЗАНЕДУЖАВ, І ТОДІ ВОНИ СКАЗАЛИ, ЩО ОЛЕНА У ВСЬОМУ ВИННА, НЕХАЙ ДОГЛЯДАЄ БАТЬКА. КОЛИ ІВАНА НЕ СТАЛО, ВОНИ ЗІБРАЛИ ЇЇ РЕЧІ І ВИГНАЛИ З ХАТИ. ОЛЕНА ПОВЕРНУЛАСЯ ДО СИНА З НЕВІСТКОЮ, АЛЕ ТАМ ЇЇ ВЖЕ НЕ ЧЕКАЛИ

 

Ще в тридцять років, Олена стала вдовою і сама виховувала двох дітей. Часи скрутні були і доводилося братися за всяку роботу, щоб дітей прогодувати. Важко їй тоді було. Але час йшов, діти подорослішали. Старша донька заміж вийшла і до чоловіка переїхала, син теж одружився, привів невістку додому.

Олена, заклопотана дітьми, так і не знайшла собі більше чоловіка. Та тепер їй вже п’ятдесят, діти дорослі. За станом здоров’я вона вийшла на пенсію. І ось в цей час, вона познайомилася з чоловіком, в якого вона по справжньому закохалася. Звали його Іван, був він уважним, доброзичливим і з почуттям гумору. Він також був вдівцем.

У Івана було двоє дорослих дітей, дві доньки, що мають вже свої сім’ї. Він був бізнесменом, мав стабільний дохід, жив він в котеджі, в престижному районі міста, один. У його доньок, було по великій гарній квартирі, гарна робота, що дозволяє жити безбідно, та й батько, якщо потрібно, завжди допомагав. Все у них складалося добре, вони зустрічалися, як молоді ходили гуляти по вечірньому місту, в кіно, їздили на пікніки, на екскурсії.

І ось Іван запропонував Олені жити разом в його котеджі. Вона погодилася. Залишила свою квартиру синові з невісткою і переїхала до коханого чоловіка. І все було б чудово, якби не його діти, мачуха в їх плани зовсім не входила. Вони приходили в гості, при кожному зручному випадку намагалися Олену образити, дати їй зрозуміти, що вона не повинна бути з їх батьком. Говорили гидоти про неї батькові. Дочки дуже боялися втратити спадщину. Згодом відносини батька і доньок ставали все гіршими.

Олена чекала, коли їй Іван зробить пропозицію. Сама заводити розмову на цю тему вона соромилася. Так прожили вони два роки. А потім Іван захворів. Дочки продовжували приходити іноді, але допомогти Олені доглядати за батьком навіть не намагалися. Говорили їй, що це вона його довела, вона у всьому винна і нехай тепер доглядає. Вона й не збиралася кидати хворого, хоча розуміла, що в майбутньому її нічого доброго не чекає. Їй совість не дозволяла піти. Три роки вона доглядала за Іваном. А потім його не стало.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩