ВРАНЦІ НІНА ІВАНІВНА, ЗГОРБИВШИСЬ, НЕСЛА ВАЖКІ СУМКИ. ВОНА СПІШИЛА ДО ДОНЬКИ. ІРИНА ЗАНЕДУЖАЛА, А ВДОМА МАЛЕНЬКА ДИТИНА. ВЧОРА НІНА ІВАНІВНА ТЕЛЕФОНУВАЛА ЗЯТЕВІ, ПРОСИЛА, ЩОБ З РОБОТИ ВІДПРОСИВСЯ. ТА ВРАНЦІ МИКОЛА ПІШОВ НА РОБОТУ, ЛИШЕ МОВИВ В ПОРОЗІ ДРУЖИНІ: – ТИ ПРОТРИМАЙСЯ ТУТ ЯК-НЕБУДЬ ДО ВЕЧОРА. І ЗАЧИНИВ ДВЕРІ

 

Ніна Іванівна поспіхом бігла по вулиці, в одній руці несла сумку з приготованими ще з вечора стравами, а в іншій компот і пироги. По дорозі вона зустріла стару подругу, зупинилася на мить і стала розповідати:

– Донька Ірина захворіла, другий день вже. Температура висока, кашель, слабкість, а у неї ж восьмимісячна дитина на руках. Зараз ось зайду в аптеку та поїду до них, допомагати. Я сама зараз лежала вдома після лікування, хворіти не можна, але що робити! Крім мене допомогти доньці нікому, та й з дитятком посидіти потрібно.

– Зрозуміло. – сумно киває їй у відповідь подруга. – Зять працює, так?

– Ще б пак! Я йому вчора ввечері зателефонувала, кажу Миколі, щоб не йшов завтра на роботу, відпросився, сказав, що дружина хворіє, а в хаті дитятко маленьке. Але де там! Відпроситься він, як же. Ірині сьогодні вранці телефоную, запитую, чи чоловік залишився з вами? Ні, сказала мені донька, що поїхав Микола на роботу! Повернувся і пішов, уявляєш? Дружині сказав, щоб протрималася як-небудь до вечора. А як протриматися з дитятком маленьким? У неї температура тридцять дев’ять і п’ять, вона лежить, а дитина біля неї повзає.

Чесно кажучи, свого зятя Ніна Іванівна недолюблює. Вважає, що одружилися діти рано і необдумано, обом по двадцять три, вчорашні студенти, а у них вже своя дитина.

Та й взагалі, її красуня-донька могла знайти чоловіка набагато кращого, ніж Микола. Старшого, розумнішого, багатшого, відповідальнішого.

На думку тещі, Микола абсолютно не рветься допомагати дружині по дому і з дитиною, робить тільки те, що скажуть, ініціативи не проявляє, вечорами і на вихідних захоплено грає в комп, і взагалі, не доріс він до сім’ї.

Хоча Микола загалом чоловік наче непоганий: працює, старається, як може, оплачує орендовану квартиру, купує продукти, і взагалі, утримує сім’ю. Але все це Ніна Іванівна сприймає як належне, це звичайний чоловічий обов’язок. А ось те, що чоловік не хоче “заради сім’ї” відпроситися з роботи .

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩