25 років ми прожили з чоловіком у щасливому шлюбі. Збиралися відзначати річницю з дітьми. А одного дня, прямо на вулиці, до мене підійшла якась жінка. На вигляд їй було близько 30-ти років, симпатична. – Ви ж з чоловіком добре прожили життя, так дайте і іншим таке щастя. Вона хвилювалася, а я їй не відповіла нічого, а мовчки пішла. На нашу річницю в ресторані зібралися рідні люди і тоді я зважилася на розмову

Я навіть ненавмисне дуже заздрю жінкам, які знайшли своє жіноче щастя у шлюбі. Я завжди вважала свій шлюб вдалим та надійним. Вийшла я заміж ще зовсім молодою, це ще ранній вік для дівчини, у 20 років за хлопця з сусіднього під’їзду.

У нас було взаємне щире кохання і незабаром ми з ним одружилися. Скоро з’явився на світ Олександр, а через 3 роки Ігор. Жили ми добре, весело, сперечалися дуже рідко. І мені так подобалася моє життя, що часто сама собі заздрила навіть. Так минуло 25 років нашого щасливого сімейного життя. Хлопчаки наші виросли, одружилися. А ми насолоджувалися спілкуванням один з одним і з нетерпінням чекали маленьких та рідних онуків, яким були готові навіть небо прихилити.

І якось я навіть сама не зрозуміла, коли в наше сімейне життя прийшли зміни. Ні, мій чоловік залишався таким же в стосунках, але він вирішив кардинально поміняти свій імідж. Так би мовити, омолодитися, наче. Почав відвідувати салони краси, одягатися в фірмових магазинах, чого раніше за стільки років нашого сімейного. Гроші ми мали хоч і не великі, але відкладали останні роки чимало, адже діти нашої допомоги вже не потребували, вони говорили, що ми їх в життя вивели, а тепер маємо трохи пожити для себе, і вони самі нам допомагали, адже обоє синів мали гарні статки. А коли у чоловіка був ювілей, то він виголосив тост:

– За нове та яскраве життя!

Тоді, я навіть уваги на ці слова не звернула.

Чоловік почав приходити з роботи пізно в якомусь аж надто піднесеному настрої. Я навіть подумати не могла, що причиною цього стане інша жінка, я б ніколи в це не повірила. Якось в парку до мене підійшла молода дівчина з проханням поговорити. Я її не знала, але на розмову погодилася, було цікаво, що ж я від неї можу почути. Вона довго мовчала, було видно, що вона хвилюється, не може зібратися. А я в цей час її з цікавістю розглядала.

На вигляд їй було близько 30 років, симпатична. Я терпляче чекала, але замість слів у неї полилися сльози. Незабаром я зрозуміла, що вона дуже кохає мого чоловіка, і вони близько року зустрічаються. У них взаємні почуття, але чоловік мені нічого не говорить, так, як боїться, що я сильно засмучусь, що це мене зовсім розчарує. Але наступну фразу я зовсім не готова була почути від цієї жінки:

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩