В один з вечорів мама сказала, що якщо я не вийду заміж за Івана, то вона заборонить мені гуляти з подругами. Мовляв, так не можна, 24 роки, скільки ще будеш так жити, треба створювати сім’ю. Ціла лекція, і так кожен день. Я, сподіваючись на тата, попросила дати мені трохи часу, вона і дала, а тато все не виконував своєї обіцянки. В результаті настав день, коли відбулося сватання

 

Ось уже 4 роки у мене в душі засіла сильна образа на батька.

Почнемо з того що, я дуже сильно його любила, завжди його слухала, повністю довіряла і у всьому на нього покладалася. З часів школи, він раз у раз говорив мені, щоб я добре вчилася і вступила до університету, решту він сам мені на блюдечку піднесе (роботу і особисте життя) посилаючись на те, що у нього дуже багато друзів працюють в престижних організаціях і високо сидять.

Я занурилась з головою в навчання, вступила до університету і там благополучно відучилася без жодних проблем. Закінчивши університет, тато направив мене працювати в дуже престижне місце, я там працювала, виправдала довіру, була дуже відповідальним працівником. Мені подобалася і робота і колеги, все мене влаштовувало.

Час минав, мені було 23 роки, коли татова рідна сестра одного разу жартома сказала, що я стара діва, і якщо найближчим часом не вийду заміж, то рахуй пропало. Тато її тоді поставив на місце, і правда більше вона не лізла до мене з такими питаннями. У цей час активно по черзі виходили заміж мої двоюрідні сестрички.

Одного разу я зателефонувала татові і покликала до себе на роботу поговорити (вдома не було можливості). Я дуже хвилювалася і тому розмова відразу почалася зі сліз.

– Ти ж обіцяв налагодити моє життя після того, як я закінчу навчання і попрацюю трохи, думаю, час уже й заміж виходити.

– Ти донечко, ні про що не хвилюйся, все зроблю, трохи потерпи.

Тим часом мама з моєю молодшою сестрою тиснули на мене, і почали сватати з одним хлопцем. А тато мій, як я розумію, знав про задум мами і сестри, тому хвацько уникав мене, ми практично вдома не бачилися. В один з вечорів мама мені заявила, що якщо я не вийду заміж за Івана, то вона заборонить мені гуляти з подругами, ходити на корпоративи і т.д.  Мовляв, так не можна, 24 роки, скільки ще будеш так жити, треба створювати сім’ю. Ціла лекція, і так кожен день. Я, сподіваючись на тата, попросила дати мені трохи часу, вона і дала, а тато все тікав. В результаті настав день коли відбулося сватання.

Я начебто, як намагалася змиритися, та й наречений мій здався принцом. А насправді Іван просто пускав пил в очі, але це інша тема. На наступний день після весілля хотілося втекти. Загалом, жила, як за інерцією. І ось через 4 місяці настав мій день народження. На цьому дні народженні, для чогось мій батько серйозно посварився з родичем чоловіка. Я думала, що він це через випивку, мовляв, хильнув і зайвого наговорив, слово за слово і понеслося.

Насправді він був абсолютно тверезий, ні грама він не пив того вечора. Навіщо посварився з ним в будинку, де я живу (живемо з батьками чоловіка) не зрозумію. На наступний день подзвонив мені і каже: “Я ж правильно все зробив”.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩