Коли прочитали заповіт бабусі, двоюрідні сестри перестали зі мною спілкуватися. Всі очікували, що бабуся поділить квартиру навпіл і заповість її двом своїм дочкам, але все виявилося не так. Тітка на вислови не скупилася, я мовчки слухала і думала, невже це говорить колись рідна і близька мені людина

 

Мої батьки розлучилися, коли я ще була зовсім маленькою. Розходилися вони дуже довго. Поки вони з’ясовували свої стосунки, я весь цей час жила у бабусі і моїм вихованням займалися вона і тітка, старша сестра мами, по можливості. Завдяки цим жінкам я виросла і стала достойною людиною.

Три роки тому бабусі не стало. Останні місяці вона сильно хворіла, вже й не вставала зовсім, тільки лежала, молилася, та все просила вибачення, вважаючи себе тягарем. Останню свою ніч я провела з нею. На ранок бабусі не стало.

Я себе почувала так, ніби втратила рідну матір. А потім була ще одна неприємна річ – розподіл майна. Події, що відбувалися далі, нагадували більше поганий сон, ніж дійсність.

Всі очікували, що бабуся поділить квартиру навпіл і заповість її двом своїм дочкам, але все виявилося не так. Житлоплоща була розділена на чотири частини: тітці, мамі, мені і моїй старшій сестрі. Бабуся напевно вирішила, так як ми все життя з нею і постійно доглядали за нею, гідні цієї спадщини. У тітки ж діти були, дорослі, вже заміжні, з квартирами, жили добре. Коли прочитали заповіт, двоюрідні сестри перестали з нами спілкуватися.

Незабаром ми продали бабусину квартиру, тітка тоді висловила нам, що все життя ми тільки й робили, що обкрадали її, а цей заповіт вона писала, бо ми її про це попросили. Треба сказати, що на вислови тітка не скупилася, я мовчки слухала і думала, невже це говорить колись рідна і близька мені людина?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩