– Донька моя, Ярина, з дітьми сиділа, обід готувала, а ми з батьком весь тиждень, не розгинаючись, на дачі працювали. Я в теплиці в основному все обробляла, мила, чоловік мій на вулиці з мотоблоком. Сьогодні зранку добрива привезли, ми з ним удвох розвантажили. А ввечері приїхав зять. Зробив собі кави, відкрив ноутбук – і все, не чіпайте його. Він відпочиває. Я стала з ним сперечатися, просила, щоб хоч щось допоміг. Він піднявся взяв ключі і поїхав у місто. Пізно зателефонував Ярині і сказав, що на дачі більше не з’явиться. У ці вихідні він дійсно не приїхав, а Ярина моя засумувала

– Ярина з дітьми займалася, обід готувала, а ми з батьком весь тиждень, не розгинаючись, на дачі працювали, – розповідає 59-річна Галина Семенівна. – Я в теплиці в основному все обробляла, мила, чоловік мій на вулиці з мотоблоком. Сьогодні з ранку добрива привезли, ми з ним удвох практично машину розвантажили. А ввечері приїхав зять. Витягнув на терасу шезлонг, зробив собі кави, відкрив ноутбук – і все, не чіпайте його. Він відпочиває.

Дачу свою Галина Семенівна і її чоловік дуже люблять, і кожен рік з квітня по жовтень живуть за містом. Вирощують ягоди і помідори, збирають яблука, роблять закрутки, везуть в місто екологічно чисті кабачки та зелень.

– Я там, на дачі, відпочиваю душею! – каже Галина. – Така краса кругом, повітря свіже та чисте, простір, все своє з городу. Просто мрія, казка.

На жаль, дочка Галини Семенівни Ярина і її чоловік Роман захоплень тещі і тестя з приводу заміського життя не поділяють зовсім. Особливо Роман, який людина повністю міська. Заміське життя він не розуміє, ніякої романтики в ньому не бачить. Дача – це явно не його.

– І дружину так налаштував, – зітхає Галина. – Раніше Ярина приїжджала на дачу час від часу, але після весілля – як відшептав її хтось.

Заміжня Ярина всього чотири роки, але за цей час молоді встигли народити вже двох малюків, зараз їм два з половиною і рік. Щоліта батьки слізно благають привезти онуків на дачу, але молода мати до цього сезону категорично відмовлялася їхати на довгий термін. У неї то справи, то новонароджений на руках, а дача у батьків – звичайнісінька, без особливих зручностей, досить далеко від благ цивілізації, наприклад, від нормальних лікарів та аптек.

Не приїхали б, напевно, і в цьому році, але тут обставини допомогли, адже в місті ні транспорт не ходив, ні зять не їздив на роботу, працювали вдома, бо були обмеження.

Романа перевели на віддалену роботу, йому потрібні умови в квартирі: тиша і можливість зосередитися, а це при двох таких маленьких дітях дуже проблематично. Дітям ще не поясниш особливо, що тато працює. Вони кричать, шумлять, тягнуть батька за ногу, з вереском стрибають на великому батьківському ліжку, молодша дитина раз у раз підбирається до яскраво-блакитний кнопочки на системному блоці. Ярина, звичайно, намагається відвернути і зайняти дітей, але виходить це погано.

Тому на гостинну пропозицію батьків привезти таки онуків в цьому році до них на дачу молоді погодилися відразу, без особливих заперечень, як було до цього.

Домовилися, що Ярина з дітьми будуть жити у баби з дідом, а Роман – приїжджати до них на дачу по вихідним з продуктами і памперсами. Благо, в місті він ні з ким зараз не контактує, просто сидить у своїй квартирі і працює, на дачу їде на своїй машині, так що ризику практично ніякого.

І все б нічого, але вже в другій приїзд Галина Семенівна закотила зятю грандіозну суперечку.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩