Коли мені було 17 років, бабусі не стало і вона залишила мені квартиру, а батько думав, що квартира буде його. Загалом, він поставив умову – або я пишу відмову на його ім’я, або щоб пішла з дому

Моєї мами не стало, коли на світ з’явилася моя молодша сестра. Виховував нас батько. Мене, молодшу сестру і старшого брата. Але в основному нами займалася бабуся, яка до того ж у міру можливостей допомагала зі своєї пенсії. Жили ми в маминій квартирі. Коли мені було 17 років, бабусі не стало і вона залишила мені квартиру, а батько думав, що квартира буде його.

На той час старший брат поїхав в інше місто вчитися, там і залишився. Батькові не сподобалося, що тепер господинею в домі буду я. Очевидно, на цю квартиру в нього були інші плани.

Загалом, він поставив умову – або я пишу відмову на його ім’я, або щоб пішла з дому. Я подумала, що якщо зараз віддам квартиру, то де я буду жити з майбутньою своєю сім’єю? Я пішла, в чому була. В квартирі залишився тато з молодшою сестрою.

Потім я зустріла Павла. Ми одружилися. Але жили дуже бідно. Перший час ми жили на дачі у свекрухи, я працювала там з ранку до ночі, потім знайшла роботу в кондитерській. Тато зі мною навіть не вітався. Жодного разу він не прийшов і зателефонував. А мені так була потрібна його підтримка.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩