13 років я була на заробітках в Італії. За цей час моя єдина донька виросла і тепер вважає мене поганою матір’ю, а я ж працювала там заради неї

 

В 35 років я розлучилася з своїм чоловіком. Ми з десятирічною донькою залишилися самі, допомоги не було ніякої. Два роки ми сяк-так протягнули, а потім я і наважилася їхати на заробітки в Італію. Багато моїх подруг вже там працювало, от і я поїхала до них.

Зараз я повернулася, мені 50 років, загалом я була на заробітках 13 років. Моя дочка, яка виросла за цей час, вважає мене поганою матір’ю! У неї купа претензій і образ…

Але ж я не залишила її напризволяще – я відвезла її до своєї мами в село. Своє дитинство і юність донька провела з люблячою бабусею, доброї душі людиною. Бабусю Юля дуже любила, але все одно вона вважає, що це нерівноцінна заміна.

На жаль, мами не стало в минулому році і я змушена була повернутися. Треба було і за маминим будинком доглядати, і з донькою трохи побути. Вона за цей час закінчила університет і влаштувалася на роботу. За гроші, зароблені в Італії, я купила їй велику трикімнатну квартиру в центрі міста.

Але донька мене не сприймає, ну просто ніяк… Каже, що я зрадила її, кинула напризволяще, тому я для неї не мама. Якби я не старалася, розтопити лід на душі у доньки мені не вдається.

– Ти мене кинула! – постійно заявляє вона мені.

– Я тебе не кидала! – намагаюся пояснити я доньці. – Час такий був… Я постійно була на зв’язку! Дзвонила вам з бабусею кілька разів на тиждень, з тобою розмовляла, ти не пам’ятаєш, чи що? Гроші вам висилала в міру можливості. Я працювала, щоб у вас все було! Я ж тобі квартиру купила!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩