Два роки тому я запропонувала своїй дочці допомогу з онуками. Справа в тому, що її чоловік покинув свою сім’ю без докорів сумління, і моя донечка залишилася одна з двома дітьми. Ніякої допомоги колишній зять не надавав. І становище було безвихідним. Я забрала дітей до себе, а тепер, коли життя моєї доньки налагодилось, малюків забирати до себе вона не поспішає взагалі

 

Два роки тому я запропонувала своїй дочці допомогу з онуками. Справа в тому, що її чоловік покинув свою сім’ю без докорів сумління, і моя донечка залишилася одна з двома дітьми. Ніякої допомоги колишній зять не надавав. І становище було безвихідним.

Оскільки я на той момент вже була на пенсії, то розуміла, що матеріально допомогти своїй дочці з онуками не зможу. Тому сама ж запропонувала такий варіант: нехай дочка виходить на роботу, а дітки поки поживуть зі мною. Я сама проживаю в селі, і роботи тут у нас для молодих немає. Довелося відпустити доньку в місто на роботу. Ну а внуки залишилися зі мною. Молодшій всього рік був, а онукові виповнилося три.

Я усвідомлювала, що буде важко, але іншого виходу не бачила, не голодувати ж нам? Дочка працювала в місті на швейній фабриці, а я тим часом займалася вихованням двох маленьких дітей. Дітки наші поганяли мене на славу. Але мені і в радість було, душею молодше себе відчула. Дочка приїжджала по вихідним.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩