«МЕНІ НЕ ПОВИННО БУТИ СОРОМНО. Я ВІРУ НЕ ПРИМУШУВАЛА КВАРТИРУ ПРОДАВАТИ, ВОНА САМА.” ВСЮ ДОРОГУ ДО МАМИ Я БУДУВАЛА ГІПОТЕЗИ І ПРИПУЩЕННЯ. АЛЕ РЕАЛЬНІСТЬ ПЕРЕВЕРШИЛА ВСІ МОЇ ОЧІКУВАННЯ.

 

– Доню, ми з батьком квартиру продали. – приголомшила мене мама.

– Не знаю, чи вистачить нам на інше житло. Можна ми до тебе поки?

Я зітхнула. До мене якось можна, але чоловік що скаже? Квартира ж і його теж.

– Мамо, я тобі пізніше подзвоню, із Стасом порадитися треба.

– Дожили. Щоб дати притулок батькам треба дозволу питати! – зітхнула мама. – Гаразд, буду чекати дзвінка.

У чоловіка було тільки одна умова: щоб тато не пив. Я передзвонила, озвучила побажання чоловіка. мама пообіцяла поговорити з батьком.

– Ми тоді збиратися будемо. Дні через 3-4 чекайте.

Про причини, що спонукали батьків знятися з насидженого місця, я вирішила запитати особисто. Хоча, дивно це все: наскільки я знаю, ніякого переїзду у них не планувалося. Та й що значить “вистачить нам на інше житло”? Річ ясна, що справа темна.

– Алло, Стас. Я поїду до мами, щось тривожно мені. Вечерю сам розігрієш, добре?

– Звичайно. Як що дізнаєшся – подзвони обов’язково. – відповів чоловік.

Всю дорогу від будинку до мами, я будувала гіпотези і припущення. Але реальність перевершила всі мої очікування. Я зайшла в під’їзд і почула, як жінка спускається по сходах і розмовляє по телефону:

– Так, всю суму віддали. Зойка будинок побудуємо, Ванюшку вчитися відправимо. А що? Вона тоді Ваську у мене відбила, я ним перша познайомилася. Це повинна була бути моя квартира! Так що гроші мої по праву!

І голос-то знайомий! Точно! Тітка Іра, сестра мамина. Васька – мій тато, по ходу. А гроші, мабуть, мама їй дала. І що, мама продала квартиру, щоб Зої – сестрі моїй двоюрідній, будинок побудувати?

Марення сивої кобили якесь. Я прошмигнула за під’їзні двері. Голос лунав уже поруч:

– Так-так, тільки потім треба сказати, що Юру вилікували. А поки – трубку не беріть, типу за кордоном на операції. А чому мені має бути соромно? Я Віру не примушувала квартиру продавати, вона сама! Все, я скоро буду. Тільки в ресторан сходжу, хоч раз в житті побувати! Поки що!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩