– Ой, у нас тут таке відбувається! – розповідає тридцятирічна Лілія. – Батьки розлучатися зібралися, в шістдесят два роки, уявляєш? Точніше, мама зібралася… Ні, ну як? Ми з сестрою здивувалися, вже чого-чого, а такого від них не очікували. Сорок років разом прожили і на тобі!

– Ой, у нас тут таке відбувається, все догори дном! – розповідає тридцятирічна Лілія. – Батьки розлучатися зібралися, в шістдесят два роки, уявляєш? Точніше, мама зібралася… Ні, ну як? Ми з сестрою здивувалися, вже чого-чого, а такого від них не очікували. Сорок років разом прожили і на тобі!

Батьки Лілії дійсно все життя разом, і жили якщо і не «душа в душу» – дрібні сварки у них час від часу траплялися – то, на думку дочок, вельми непогано.

Ганна Аркадіївна все життя не працювала, займалася будинком і дітьми. Робила це з душею: пекла, мила, винаходила якісь рецепти, шила-вишивала, крохмалем білизна і варила варення.

Батько, Василь Миколайович, все життя пропрацював слюсарем в авторемонтної майстерні. Фахівцем був непоганим. Великих грошей не заробив, по закордонах сім’ю не возив, але заробляв гідно.

У всі часи і при всіх режимах дружина і дві дочки були ситі, добротно одягнені, в сім’ї була машина, на якій влітку їздили за місто – купатися або по гриби.

– По дому, звичайно, батько не робив нічого, абсолютно. Не тільки їжу розігріти – чаю собі не міг налити, якщо мати вдома. Мама йому все подавала сама – їжу, одяг, рушники, вилки, хліб. За рухом брів вгадувала, чого йому не вистачає .. Хоча, якщо чесно, ми з сестрою теж не особливо обтяжували себе господарськими справами. Мама ж була домогосподаркою. І без нас було кому і приготувати, і ліжку застелити, і пропилососити!

Зараз дочки живуть окремо від батьків, а батько недавно вийшов на пенсію. Само собою зрозуміло, по господарству шарудіти при цьому він не почав. Приходить на кухню, сідає і за старою звичкою чекає, коли йому подадуть всі, що потрібно: тарілку, ложку, хліб, соус, кухоль з чаєм.

Навіть не встане, щоб щось взяти самому. Причому, якщо все життя Ганна Аркадіївна подавала чоловікові тільки сніданок і вечеря, то тепер потрібно і обід, і полуденок, плюс якісь пиріжки на перекус…

Посуд за собою, зрозуміло, Василь Миколайович теж не миє, навіть в раковину не відносить, просто встає після їжі і йде в кімнати. І ліжко не застеляє.

А той факт, що треба регулярно промивати сантехніку, взагалі, здається, став для нього відкриттям. До цього він і не замислювався, що хтось в будинку – ну, зрозуміло хто! – цим займається.

Втім, робити все це він точно не збирається і не буде. «Це жіноча справа».

– Але він все життя такої. Ніколи раніше в побуті нічим не допомагав, і ця приказка про «жіноча справа» була у нього в ходу з ранньої юності. Раніше ж Анну Аркадіївну це влаштовувало?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩