– Йди, – сказав чоловік, – прямо зараз збирайся і йди. Що там у тебе є? Халат і тапки, куртка і джинси? Так і бути, забирай. А діти залишаться зі мною. Вже я доб’юся, щоб тобі вони не дісталися. Юля, може і пішла б на задній хід, але чоловік викинув її на сходову клітку з пакетом і двері закрив. І по суду легко довівши, що у Юлі немає умов для того, щоб ростити дітей, було визначено, що син і дочка залишаються з батьком, а Юля зобов’язана платити їм аліменти!

 

Найстрашнішим кошмаром деяких жінок, що живуть в несправжньому шлюбі і причиною, по якій вони залишаються в цих відносинах, є фраза чоловіка: «відсуджу у тебе дітей». Особливо, якщо чоловік владний, а у жінки за душею – ні роботи, ні житла.

– Заміж я вийшла дуже рано, – розповідає Юля, – у 18 років. Сама я родом з великої сім’ї, але дуже неблагополучної. Батьки любили випиваьт, за тим, як ми росли, ніхто не дивився. Так що зупиняти і попереджати мене було нікому.

Підсумком такого батьківського потурання стало те, що старша сестра Юлі теж вийшла заміж рано, тепер веде таке ж життя, як і батьки. Разом з чоловіком.

Двоє братів уже не раз відвідували поліцію, а батьки, пропив остаточно квартиру, опигилися в селі де і пропали.

– Я спочатку вважала, – визнає Юля, – що мені пощастило. Чоловікові в рік нашого одруження було 30 років. Самостійний чоловік, інтелігентна сім’я, навіть житло своє у нас було. Нехай і однокімнатна квартира, але жили окремо. Ігор працював юрисконсультом на заводі, батько у нього був військовий пенсіонер, мама теж працювала по юридичній частині. Ще сестра була, моя ровесниця.

Юлю в сім’ю «взяли», правда, не втомлювалися нагадувати про те, з якого болота її витягли, щоб місце своє знала, чоловіка цінувала і берегла. В гостях на святах вважали за випивку, нагадуючи жінці, що у неї спадкова тяга. Хоча вона була абсолютно байдужа до міцних напоїв, так і незабаром після весілля Юля вже чекала дитину.

– Власне, – каже Юля, – як ми жили у чоловіка в квартирі, нікого особливо і не хвилювало. Не приходили, не перевіряли, не читали мораль. Мені цієї моралі вистачало і вдома. Ігор постійно мене критикував: то недостатньо чисто, тобто перше, друге, а де компот? Те сорочки випрасувані не так.

– Ти сидиш вдома і не працюєш, – вичитував дружину Ігор, – я для чого тебе заміж брав? Чим ти займалася весь день? І не треба звалювати на дочку, я ж бачу – вона спить. Нормальні жінки все встигають, тут тобі не батьківський хлів.

Те, що дочка тільки перед приходом батька заснула, його не хвилювало. Загалом, як це буває, загнав дорослий чоловік дружину під лавку, користуючись тим, що і піти, і поскаржитися їй не куди, що у неї немає роботи, житла.

– Через два роки після дочки народився син, – каже Юля, – батьки Ігоря все збиралися продати свою троячку і купити синові квартиру побільше. З кредитом зв’язуватися мій премудрий чоловік не хотів: це ж все одно буде спільно нажите майно. Так і говорив:

– Ти на моїй шиї сидиш, а якщо щось трапиться – ось ти вже і власниця половини двушки? Ну вже ні. Я вирішу наш житлове питання по-іншому.

Але не вирішив. Сестра вийшла заміж і прийшла жити до батьків, стало не до продажу: діти у сестри пішли. І Юля з чоловіком і двома дітьми залишилися в однокімнатній. Після того, як синові виповнилося 3 роки жінка хотіла піти працювати, щоб хоча б грошима Ігор її не докоряв, але чоловік був проти.

– Мої діти потребують догляду, – повчально казав він дружині, – що ти за нікчемна мати, яка готова віддати їх в дитячий сад. Тобі грошей не вистачає? Треба бути економнішою, я працюю, а ще збираю на квартиру побільше.

Гроші Юлі видавалися строго під звіт. Обгрунтованість витрати кожної копійки треба було доводити. Закінчився її терпець через гребінця, який вона посміла собі купити.

– На салони грошей не було, – каже жінка, – росла коса, вона у мене з юності густа, ось і зламала гребінець. А купивши новий, отримала прочухана. За цю косу чоловік мене і насварив.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩