Я вuйшла заміж через rроші, і дуже nро це жалію. Я nрожuла все жuття без любові, але мuнуле вже не змінuш.

 

Мирославі вже було 45 років. ЇЇ батьки взавжди з дитинства говорили, їй одне і теж: «Доню, головне вийти вдало заміж …» що ж, так і сталося. Головне для батьків було, щоб дочка вийшла за багато.

І що ви думаєте? Дівичина в 20 років вийшла заміж за чоловіка. Який був набагато старший за неї, але за то успішний, все мав. Успішний син подруги, мами. Із самого дитинства, батьки вже запланували їхнє весілля.

«Так я і зробила, я послухала батьків, і вийшла за нього заміж, я не любила його, я зробила лише те, що мені сказали, так роблять всі, любов не найголовніше. А взагалі, «стерпиться злюбиться», зате скільки плюсів: квартира буде, грошей кури не клюють, діти вчитимуться в кращих закладах, та й мені працювати не доведеться, все це здорово, але … »

Ви знаєте, як тільки вийшла заміж, все було навіть і не так погано. Ми їздили відпочивати в різні країни, подорожували, він купував мені дорогі подарунки, батьки були щасливі, квартира в центрі міста. Все було чудово. Можна й привикнути.

Уже через пару років у нас з’явилася дитина, а потім ми стали замислюватися про другу, так як гроші щоб їх поставити на ноги є. То ж і планували.

Я не думала про кохання, про почуття, мені здавалося, що так і повинно було бути, звичайна сім’я у якій все є, але тепер мені 45 і я зрозуміла, що втратила свою молодість на нелюба, зрозуміла я це рівно тоді, коли вийшла на роботу після декрету, почала спілкуватися з іншими чоловіками, і пізнавала інших людей, у мене були симпатії, були якісь почуття, які раніше я ніколи не відчувала.

Мені було соромно, що я роблю, що я спілкуюся з іншими, і що мій чоловік не викликає у мене ніяких емоцій, він ніби мій сусід, з яким ми живемо, у нас спільні діти і у нас купа грошей.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩