Незадовго село вже обговорювало свіжу новину – Тетяна перейшла жити до Миколи. Одні ставилися до цього з розумінням, інші осуджували вже немолодих людей. А донька одразу взялася матір вмовляти хату продати

 


Коли Микола прийшов до Тетяни і запропонував зійтися – вона зашарілася, мов дівчина. Як це зійтися? Хто до кого йти має? Як вона покине свою хату, свої квітники, город? Тут же без неї все пропаде, заросте. А працювати на дві господарки вже нездужає. Восьмий десяток розміняла.Проте, Микола переконував, що вона не пошкодує про свій крок. Та й разом віку доживати легше.

Тетяна сказала, що подумає. А сама довго вагалася, перш ніж зателефонувати дочці. Мусила порадитися з єдиною дитиною.

— А що тут думати, мамо? — на диво спокійно відреагувала на новину Ольга. — Ви вже п’ять років сама. Сходьтеся. Дядько Микола — ще міцний чоловік, не пияк, господар. Ви вже не в тому віці, щоб жити самим. Його діти далеко, я — ще далі. Сходьтеся — і хай вам Бог помагає. Тато вас зрозумів би. А хату продамо.

— Як — продамо? — аж злякалася Тетяна. — Ми ще нічого не вирішили. Може, він до мене перейде.

— Та ні, в нього хата новіша, живіть там. А нашу продамо… За кілька днів Микола знову навідався до Тетяни. Сказав, що поговорив зі своїми дітьми. Вони — тільки «за». Їм, мовляв, спокійніше буде, що тато не сам, що хтось йому їсти зварить, сорочку випере, грядки посапає…

— Переходь до мене, Таню, — запропонував. — У мене хата новіша, просторіша, кухня всередині, вода підведена, є пральна машина. Тобі буде легше. І я тебе не ображу, не переживай. Моя Марія, Царство їй Небесне, була за мною, як за кам’яною стіною. І ти не пошкодуєш. Обіцяю.

…Незадовго село вже обговорювало свіжу новину – Тетяна перейшла жити до Миколи. Одні ставилися до цього з розумінням, інші осуджували вже немолодих людей. Але життя тривало.

Микола, котрий дев’ять років тому поховав дружину, аж помолодшав. Тетяна була доброю господинею, піклувалася про нього. Діти Миколи полегшено зітхнули: є тепер кому проконтролювати, чи вчасно тато п’є ліки, тепер він має з ким словом перемовитися.

А тим часом донька Тетяни схиляла матір до того, щоб таки продати хату. Постійно телефонувала і жалілася, що треба грошей. Бо і сина вчить на платному, і сама прихворіла, і чоловікові стали менше платити… І ще дачну ділянку поруч із їхньою продають за безцінь — було б добре купити, якби мали за що… Ольга телефонувала щодня по кілька разів — і матір уже боялася відповідати. Вона не хотіла продавати хату — і край.


Тетяна говорила про це з Миколою, але він не міг їй нічого радити. Якби сказав не продавати, то вона подумала б, що він рано чи пізно планує виставити її зі свого дому. Якби нарадив продавати, то вона могла би запідозрити його в тому, що він хоче грошей.

Проте Ольга таки дотиснула матір. Коли Тетяна вивозила з рідної хати до Миколи деякі речі — серце кров’ю обливалося. Так хотілося забрати все — і вишиття, і килими, і посуд, і подушки, й ковдри… Недавно тільки напірники змінила. Комусь би сепаратор віддати, бо ж давно продала корову, стоїть без діла. Столовий і чайний сервізи ще не розпаковані, проте Олі не потрібні. А в Миколи свого добра є, Марія теж любила все своє мати. На їхній вік точно вистачить і ще й залишиться.

Плакала Тетяна, як дитина за мамою. Гладила одвірок, на якому під кількома шарами фарби ледве виднілися засічки — так покійний чоловік виміряв зріст Олюньки. Щороку в день її народження. Гладила листочки вазонів. Ходила довкруж хати і думала, які квіти викопати й де їм знайти найкраще місце на обійсті в Миколи. Якби могла, то й п’єц перенесла б із літньої кухні. Микола свій давно викинув, а вона раз на рік іще розпалює його, аби спекти паску… Блукала садом, обіймаючи кожну вишеньку, кожну яблуньку, які так любив її Антін і які так щедро плодоносили щороку.

— Не продавай! — сказав урешті-решт Микола. — Як маєш собі очі виплакати і нерви зрушити, то замкни — і хай стоїть. Будемо наглядати. Може, квартирантів яких підшукаємо.

— Пізно, Колю, — схлипувала жінка. — Оля вже покупця знайшла… Молода сім’я з дитинкою. Не мають де жити. Вже завдаток дали.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩