Нещодавно мама занедужала, вона хоче побачити Наталю. Але моя рідна сестра вже багато років оминає батьківську хату, не їде до нас в село. Я щодня телефоную їй, але ні вона, ні чоловік, ні їхні діти не беруть телефон. Старенькі батьки сумують за онуками, хочуть побачити зятя. Але наша родина відмовилася від нас, бо хотіли лиш хату

 

Мама моя нещодавно занедужала. Сумує дуже, хоче побачити Наталю. Але сестра вже багато років не їде в село до батьків, бо я тут живу в їхній хаті.

Моя старша сестра ще молодою поїхала в місто, покинула батьківський дім, там вийшла заміж, з чоловіком купила квартиру. Має Наталя троє діток. Роки минали, діти роки, в місці стало тісно жити усім в одній квартирі.

А я залишилася жити з батьками, як молодша донька. Все життя пропрацювала продавщицею в сільському магазині, але для села отримувала чималу зарплату. Жіноча моя доля не склалася, заміж ніхто не кликав, тому все своє життя я присвятила своїм батькам. Тато з мамою були мені найрідніші люди, з ними я ділилася усім: хвилюваннями, проблемами, турботами і маленькими радощами.

Сестра з сім’єю з міста приїжджала рідко, лише на свята, вона жила своїм життям. Коли приїжджала, батьки пакували сумки, давали онукам гроші і вони їхали. Ні Наталя ні наш зять жодного разу татові з мамою не допомогли, вони всі ці роки вважали, що якщо я живу з батьками, то всі робота й на мені має бути.

А коли діти виросли, Наталя з’явилася на порозі з серйозним проханням, просила в батьків гроші, щоб купити більшу квартиру. Але у тата з мамою не було. Тоді вона сказала, щоб вони продали хату, адже вона у батьків велика та гарна. Але тато з мамою відмовилися, сказали, що хочуть доживати віку у своєму домі, а ми поділимо хату, коли їх не стане і все. Відтоді Наталя до нас більше не приїжджала.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩