ДРУЖИНА ВЕСЬ ДЕНЬ ПРАЦЮВАЛА, А ЧОЛОВІК СИДІВ ВДОМА. 2 РОКИ ПРАЦЮВАВ НА ЯКІСЬ ФІРМІ. ХОДИВ НА РОБОТУ ЛИШЕ В БІЛОСНІЖНИХ СОРОЧКАХ, НАВІТЬ ТУФЛІ ЙОМУ ЧИСТИЛА ДРУЖИНА. А ПОТІМ ВІН ВТОМИВСЯ, І ВІДРАЗУ ЗВІЛЬНИВСЯ. НАВІЩО ПРАЦЮВАТИ, ЯКЩО ДРУЖИНА ВСЕ ОДНО ДАЄ ГРОШІ? ТА Й ЖИЛИ ВОНИ В КВАРТИРІ ДРУЖИНИ, ЯКА ДІСТАЛАСЯ ЇЙ ВІД БАБУСІ. МИНАЛИ РОКИ І ІВАН СТАВ ЗАБУВАТИ Й ПРО БАТЬКІВ. НЕ ДЗВОНИВ, НЕ ПРИХОДИВ. МАТИ ПОСТІЙНО ТЕЛЕФОНУВАЛА, ЩОБ ПРОВІДАВ БАТЬКА, АЛЕ МАРНО – ЛИШЕ РАЗ ПРИЇХАВ ЗАБРАТИ ОСТАННІ ЗАОЩАДЖЕННЯ МАМИ НА МАШИНУ. А КОЛИ ІВАН ДІЗНАВСЯ ПРО СУСІДКУ, САМ ЗАТЕЛЕФОНУВАВ МАТЕРІ ЧЕРЕЗ БАГАТО РОКІВ

 

Нещодавно Ірині Сергіївні зателефонував син, але вона навіть не хотіла його слухати. Скільки разів бідна жінка просила його приїхати, але все даремно! А тепер, коли матері добігають дні, з’явився такий любий нею син, на якого вона мала стільки надій та сподівань.

Його звуть Іван, а мама, навіть коли він був вже геть дорослим чоловіком, завжди кликала його Іванком, як зовсім маленького хлопчика. Йому 37 років. У нього сім’я, і вони вже багато років живуть окремо від матері.

У дитинстві батьки його шанували, в усьому догоджала, адже це була єдина їх радість та надія. Мама і тато любили свого довгоочікуваного сина, купували все, що попросить, робили все, що він захоче. Батько іноді намагався його насварити, коли Іван геть переставав зважати на зауваження матері, але той відразу ж бігав до мами, адже знав що вона такого ніколи не дозволить. Ірина Сергіївна завжди забороняла чоловікові сварити Іванка, говорила: “Він же дитина, не можна, от коли підросте, все сам зрозуміє”. Але це сказалося на його вихованні, поваги та щирої любові до батьків у нього не було.

Він знайшов собі дружину, нехай і не красуню, але поступливу. Вона готова була на все заради свого чоловіка, аби лишень він був усім задоволений. Готувала, прибирала, прала, працювала. Одним словом, служниця безкоштовна, та й годі.

Дружина весь день працювала, а чоловік сидів удома. 2 роки працював на якісь фірмі. Ходив на роботу лише в білосніжних виглажених сорочках, навіть туфлі йому чистила дружина, потім він дуже втомився, і відразу звільнився. Навіщо працювати, якщо дружина все одно дає гроші? Та й жили вони в квартирі дружини, яка дісталася їй від бабусі.

Минали роки і Іван став забувати про батьків. Не дзвонив, не приходив. Мати постійно, майже щодня, телефонувала, просила відвідати батька, коли він лежав в лікарні. Та іван жодного разу не з’явився, навіть коли батька не стало, він в село не приїжджав.

Поступово здоров’я Ірини Сергіївни почало погіршуватися. Вік, все-таки чималий вже. За весь цей час, поки вона лежала, Іван тільки один раз приїхав до неї, і то попросив гроші на нову машину. Любляча мати віддала своєму єдиному синові останні заощадження, що залишилися у неї, він її так гарно просив, обіцяв щовихідних з дружиною приїжджати і город навесні посадити. Але як гроші взяв, дорогу до матері знову надовго забув.

Мати довго мовчала, а потім змирилася, що на сина надії немає. Стала шукати собі помічницю, щоб допомагала їй у всьому. У неї була сусідка. Донька цієї сусідки якраз недавно закінчила університет і працювала соцпрацівником. Звали її Олена. Старенька якось покликала її до себе і мовила:

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩