МЕНІ ПОТРІБНА БУЛА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА І Я ВИРІШИЛА ПОЗИЧИТИ У ПЕТРА. ВІН ПОГОДИВСЯ, СКАЗАВ: «ДО ВЕЧОРА». І НА ЦЬОМУ – ВСЕ. БІЛЬШЕ ВІН ТАК І НЕ ДАВ ПРО СЕБЕ ЗНАТИ. Я ДВА ДНІ НЕ ЗНАХОДИЛА МІСЦЯ, НОМЕР ПОЗА ЗОНОЮ БУВ, ДУМАЛА, ЩО З НИМ ЩОСЬ ТРАПИЛОСЬ. ДВА З ПОЛОВИНОЮ РОКИ У НАС БУЛИ ПРЕКРАСНІ СТОСУНКИ. ТА НАСТАВ ТОЙ ДЕНЬ, КОЛИ ЗАКІНЧИЛОСЬ ВСЕ НЕЗРОЗУМІЛО ДЛЯ МЕНЕ І ПО ЦЕЙ ЧАС

 

Ця зустріч була особливою, я дуже хвилювалася, чи сподобаюся я йому. Мені тридцять сім років. З Петром Петровичем я спілкуюся вже три роки. При зустрічі я ні разу не називала його на ім’я, а весь час казала «моє сонечко».

Потім цю людину я покохала всією душею, жила мріями про нього, просто обожнювала. У нас були романтичні зустрічі, він був дуже ніжним, уважним, люблячим. Постійно говорив, що любить, не може без мене, що ми будемо разом. Я була дуже щаслива, літала як на крилах, дякувала долі, що звела мене з ним. Бо моє сімейне життя не склалося – чоловікові була потрібна оковита. Джерело

Нічого хорошого не бачила, одні сварки, образи. А тут – така людина. Ну як було не закохатись?! На зустріч завжди приїздила в Кузнецовськ, бо у нього були старенькі батьки і він не міг надовго їх залишати. Я жертвувала своїм часом, сім’єю, і не просто їхала, а душею летіла туди. Не жаліла нічого, завжди везла йому гостинці, а на 40-річчя подарувала золотий кулончик з образом святого. Не було такого дня, щоб не відправила кілька SMS-повідомлень.

Він теж мені дарував ніжні слова, і теж ніколи не називав по імені, тільки «моя кицюня». «Кицюня, я дуже тебе люблю, ти у мене найдорожча за все на світі», – писав мені. Спілкувався з моїм старшим сином по телефону і обіцяв бути батьком, казав, що дуже мене любить і боїться втратити. Навіть із Польщі мені телефонував, просив, щоб я його чекала. Я його чекала завжди, але йому ніяк не виходило приїхати до мене.

Два з половиною роки у нас були прекрасні стосунки. Та настав той день, коли закінчилось все незрозуміло для мене і по цей час.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩