Мені дуже СОРОМНО, що у мене такі діти. Вони відпочuвають щороку за кордоном, а я, колu прuхвoрію, мушу економити на їжі. І допомагати мені ніхто не хоче

 

Мій чоловік помeр п’ять років тому. Проживаю я зараз сама, оскільки син і донька вже дорослі. Все життя ми важко працювали, щоб дати їм освіту, купити житло, а тепер й онуків няньчу.

За матеріалами – Пошепки.

Ледве зводжу кінці з кінцями, бо пенсія в мене невелика, стараюсь брати якусь роботу додому (часто займаюсь вишивкою на замовлення), бо ледве вистачає на найнеобхідніші речі. А коли прихвopію, то взагалі економлю на їжі.

Одного разу ми з сусідкою почали розмовляти про наше фінансове становище, і вона розповіла, що їй допомагають діти: привозять продукти, купляють лiки та інші необхідні речі. Мені в цей час стало неприємно, адже мої діти жодного разу не запропонували допомогу.

Мені соромно щось просити у них, адже я розумію, що їм треба своїх діток ставити на ноги. Хоча живуть вони не дуже бідно, щороку відпочивають за кордоном, і не в Єгипті, а на дорогих курортах.

Якось я попросила їх допомогти мені сплачувати комуналку, адже я залишу їм свою квартиру. Тим більше їм наполовину платити буде не так вже і багато. Син удав, що не зрозумів натяку, а дочка сказала, що свою квартиру оплачує насилу.

І син, і донька мають власні автомобілі, якими щодня їздять на роботу. Мені було так образливо, адже ремонтувати й заправляти машини у них є гроші, а допомогти мені — ні.

А я їм присвятила все своє життя! Донька кожного місяця купляє собі нові речі, внучку балують — кишенькові гроші малої більші, ніж моя пенсія.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩