Я довела рідну бабусю до сліз і мені зовсім не соромно. Дай мені прожuти цей день ще раз, і я не зміню своїх слів. “Ви так і будете в місті стирчати та пахати за трьох, щоб зятю знову мазду прикупити та дочки соплі витирати!” – так і сказала їй

 

По маминій лінії у мене є бабуся (сестра її мами), вона у нас одна, тому що дід і бабуся (мамині батьки) відійшли, коли мене ще не було. Вона досить стара, сварлива, суне ніс в усі справи, дає поради, які не просять. Але старість треба поважати, тому більшу частину просто пропускаєш повз вуха. Мама виправдовує її тим, що це турбота, але насправді – псування нервів.

Бабуся досить багата, вона мануальщик, до неї їздять аж із сусідніх міст і областей, так як, не дивлячись на характер вона відмінний фахівець. Вона завжди жила в місті, має кілька квартир. У неї тільки одна дочка, яка абсолютно нічого не може без матері. Грубо кажучи бабуля утримує її і всю їхню родину.

Мої батьки жили в селі, тільки в 2007 році ми переїхали в місто, перші роки квартиру орендували. Бабуся була проти і постійно про це говорила. І ось вона покликала нас у гості і завела знайому розмову, а тут ще й привід був, так як батько взяв частину грошей на машину в кредит.

– Навіщо ви переїхали? У селі ж набагато краще! Зараз ще й кредит взяли, як жити то збираєтеся?

– Ми знаємо, що робимо, не переживай. Вона все не зупинялася і тут підключилася я: – Чим в селі краще, бабусю?

– Так у вас там своє все, витрачати нікуди.

– Серйозно? А ви в курсі скільки йде на корм, магазин там дорожче, нічого немає, школа закрита, роботи немає. А як батьки важко працювали? Взагалі-то за господарством потрібен догляд, а це зовсім не легко! А дівчаткам (сестри) за університет чим платити? М’ясом?!

– Ну дарма ти так. Можна і на одному м’ясі вижити, продати!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩