Віддай сuна до того закладу, бо втратuш чоловіка, він не вuтримає, це гірко, але я правду кажу, – сказала Наталі свекруха. – А ви ще собі дитинку народите. Якщо любиш Назара – вирішуй, вибирай. Жорстокі слова, як на таке зважитися Наталі?..

 

Артемко народився раніше терміну, кволий, хворобливий. Ще під час очікування надходили тривожні сигнали: Наталя слабо відчувала рухи і поштовхи дитини, кілька разів лежала на збереженні. Але в цілому анілізи показували, що все в межах норми.

Все – та не все… Коли Артемкові виповнилося місяців 9-10, стало зрозуміло: щось не так. Не пішов вчасно, не заговорив… Почалися нескінченні обстеження, поїздки по лікарям, цілителям, клінікам… Але дитині ніщо не допомагало. Ні, фізично Артемко був наче й здоровий, а от розвиток – з розвитком все було сумно.

Спеціалісти розводили руками.

Скільки грошей на те все йшло, скільки фізичних і моральних зусиль…

Наталя всю себе присвятила дитині, всі ресурси, час – все кинула на вівтар самопожертви для синочка, якого, не дивлячись на вади, любила до без тями, жаліла, відчувала до нього всеохоплюючі жаль і ніжність. Любив маму і тата й Артемко, і, як умів, виказував їм свою любов, особливо матусі, яка не відходила від нього.

А от у відносинах Наталі з чоловіком Назаром почалися зміни, і – не на краще. Віддалилися, стомилися.

Наталя зовсім забула не тільки про те, що вона – жінка, яка повинна за собою стежити, доглядати, реалізувати себе в чомусь ще. Вона забула і про чоловіка, про те, що не тільки Артемкові, а й Назарові потрібна її увага…

Марія Степанівна, Наталина свекруха, бачила це все, довго мовчала, бо сама не знала, як правильно. Але недавно заглянула випадково до Назарового телефона, а там – переписка сина з іншою…

Вчора Марія не витримала і відкрито сказала невістці те, про що вже всі в родині, крім Наталі, давно думали як про порятунок, але не відважувалися сказати вголос:

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩