…Його звали Вадимом. Він був доволі симпатичним, у такого могла б закохатися будь-яка жінка. Як це й зробила Люда. Вона вірила кожному його слову, а він говорив їй такі пестливі та приємні серцю слова.

 

 

Струнка ялинка мерехтіла гірляндами яскравих вогнів. Весело грала музика. Ресторан приймав гостей новорічного бал маскараду. Серед них був і невеличкий колектив Людиної фірми. Він складався з трьох осіб: двох жінок і чоловіка, які прийшли зі своїми «половинками». Тільки Люда була сама. Після тривалого і складного розлучення з чоловіком минуло вже кілька років.

Не зійшлися вони з Толею характерами. Він був філософом і романтиком, а Люда знала тільки себе і свою роботу, пишалася своєю справою – очолювала приватну торговельну фірму, пише газета “Наш День“.

За думками незчулася, як хтось торкнувся її плеча. За маскою Люда не побачила обличчя цього високого, спортивної статури чоловіка.

– Запрошую принцесу на новорічний вальс, – видихнув незнайомець, схилившись до Людиного плеча. – Ви така приваблива, леді, що я не міг до вас не підійти.

– Невже це він, – подумала Люда. – Той єдиний, хто принесе в моє життя омріяне щастя? А може, доля хоче подарувати мені останній шанс?

…Його звали Вадимом. Він був доволі симпатичним, у такого могла б закохатися будь-яка жінка. Як це й зробила Люда. Вона вірила кожному його слову, а він говорив їй такі пестливі та приємні серцю слова.

Вадим умів заманювати жінок у свої тенета. У них потрапила й Люда, а невдовзі зрозуміла, що вагітна.

– Тепер він стане моїм чоловіком, – раділа. Та коли сказала Вадимові, що чекає дитину, він чомусь різко змінився. Усе рідше зустрічався з нею, а згодом і зовсім зник.

Люда не хотіла думати про погане, переживала, щоб із ним чогось не трапилося. Правдами-неправдами з’ясувала його номер телефону і подзвонила. У слухавці почула жіночий голос.

– Це квартира Вадима Малевича? – запитала.

– Так, – почула у відповідь.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩