Ось уже кілька років мама не може пробачити мені одну історію, яка трапилася у мене на весіллі. Як на мене, я ні в чому не винна, а навпаки – це мама перепоганила найгарнішу подію в моєму житті. Та ще й як перепоганила! Але маму не переконати! Ось як все було. Весілля ми вирішили справити в рідному селі чоловіка. У мене родичів практично немає, друзів теж. А от у чоловіка багато родичів, там майже все село – рідня між собою

 

Ось уже кілька років мама не може пробачити мені одну історію, яка трапилася у мене на весіллі. Як на мене, я ні в чому не винна, а навпаки – це мама перепоганила найгарнішу подію в моєму житті. Та ще й як перепоганила! Але маму не переконати! Ось як все було. Весілля ми вирішили справити в рідному селі чоловіка. У мене родичів практично немає, друзів теж. А от у чоловіка багато родичів, там майже все село – рідня між собою.

Ось уже кілька років мама не може пробачити мені одну історію, яка трапилася у мене на весіллі.

Як на мене, я ні в чому не винна, а навпаки – це мама перепоганила найгарнішу подію в моєму житті. Та ще й як перепоганила! Але маму не переконати! Ось як все було.

Ми з чоловіком познайомилися в моєму рідному місті, де він працював. А весілля ми вирішили справити в рідному селі чоловіка.

У мене дуже вузьке коло спілкування. Родичів практично немає, друзів теж. А от у чоловіка багато родичів, там майже все село – рідня між собою. І їх всіх він хотів неодмінно бачити на нашому весіллі. Тому, власне, ми і вирішили святкувати весілля там.

Та вийшло все не так добре, як мені хотілося б.

По-перше, я нікого там не знала. Величезна кількість гостей, а я ледь знаю в обличчя маму чоловіка, братів і сестру. Мені буквально ні з ким було і словом перекинутися.

По-друге, мені було складно підготуватися до весілля в умовах чужого будинку. Багато що пішло не так, як треба.

Але був і один дуже вагомий плюс – мені не треба було самій напружуватися з організацією торжества. Всим займалася мама чоловіка і його близькі родички. Ми тільки заплатили за продукти і за допомогу цим самим родичкам.

Отже, на весілля ми приїхали в такому складі – я, чоловік, моя мама, моя знайома, яку я покликала з собою дружкою, і чоловік цієї знайомої.

Мою маму розмістили в сусідньому будинку у однієї з родичок чоловіка, бо не вистачало місця. Нас з чоловіком помістили в будинку його матері.

Конфлікт з моєю мамою виник вже в сам день весілля.

Після розпису і вінчання брати чоловіка запропонували нам поїхати на машині по околицях і зробити гарні весільні фотографії. Місця там дуже мальовничі – гори, ліси.

Фотографії справді вийшли неймовірно красиві. Але ми всі добряче втомилися за ті кілька годин, що провели в цій поїздці, особливо я. Ми і високо в гори дерлися, а я була при цьому в весільній сукні і на підборах, але я обожнюю гори, і по лісу довго бродили. Не присідали ніде, не відпочивали.

Поїхало нас шестеро – два брата чоловіка, один з яких був власником машини, я з чоловіком і моя дружка з чоловіком.

Поїздка ця, треба уточнити, сталася спонтанно. Ми якраз повернулися з вінчання, бродили по дому, подвір’ю і саду.

Рідня чоловіка накривала стіл під шатром в саду, готували ще деякі страви на кухні. І тут брати чоловіка запропонували нам поїхати і влаштувати фотосесію на природі, поки все ще готується.

Я бачила, що моя мама на кухні з іншою ріднею чоловіка і, начебто, допомагає їм готувати. Коли ми повернулися перед початком застілля, на мене чекав неприємний сюрприз.

Мами моєї ніде не було видно. Я вирішила, що вона пішла трохи відпочити або привести себе в порядок в той будинок, де її розмістили ночувати. Подзвонила їй на мобільний. Мама дійсно була в там і зажадала, щоб я негайно прийшла до неї. Вона буквально ридала в трубку, яне могла нічого зрозуміти.

Я перелякалася, ми з чоловіком побігли туди, і там мама влаштувала мені рознос по повній програмі.

Виявляється, з маминої точки зору, я мало не зрадила її, покинула одну з чужими людьми, з якими їй нема про що говорити. Ще й в чужій хаті! а вони її ще й припахали працювати, готувати. А вона ж на свято, бачте, приїхала. Мамі не вдалося знайти спільну мову з ріднею чоловіка і це підлило масла у вогонь.

Рідня мого чоловіка – прості, грубуваті сільські люди. Коло інтересів у них обмежується городом, худобою, випивкою і хворобами. З моєю мамою ніхто з них особливо не прагнув спілкуватися – бо справді у них не було нічого спільного, бачили її вперше.

Сама мама – людина сором’язлива і боязка, не рішуча. Вона чекала, щоб її залучали до розмов, проявляли до неї увагу, виявляли якусь гостинність. А її, по суті, проігнорували.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩