Чоловік дорікнув невеликою зарплатнею, коли дружина попросила допомоги по дому, резонно заявляючи, що вона теж працює. На що була “приземлена” формулюванням: “У мене зарплата 17, а у тебе – 9, внесок в бюджет нерівний, тому і “допрацьовуй” ти по дому”.

 

 

“Вийшла заміж за коханого, два роки жили чудово. Була романтика, приходили з роботи і разом на кухні готували, спілкувалися. Жили в квартирі моєї бабусі, житло в спадок дісталася. Машина у нас теж була, чоловік купив до шлюбу. Ніяких фінансових розбіжностей , та й проблем теж. Раділа, чоловік майже всю зарплату віддавав мені і у нас був спільний бюджет. Але перші дзвіночки все ж були.

Чоловік віддавав всю зарплату, але при цьому вимагав нормальної їжі з хороших продуктів, вечеря без м’яса – це не вечеря, на машину видай грошей: запчастини, страховка, бензин. Та й одягнутися треба, куртка потрібна якісна, він же заробляє! На відпустку відкласти. Поступово романтика зникла, почався побут. І ось уже не до спільних вечерь, він то до друзів, то до батьків заїхав…

Стала помічати, що в “дозаміжні часи” купувала собі набагато більше в плані одягу, косметики, дозволяла і походи в салон краси зрідка. А тут… Трачу всю його зарплату, ще й свою на загальні, так би мовити, потреби! А загальні – це дорога їжа, м’ясо, запчастини, одяг чоловікові. До того ж нині все подорожчало, а зарплата залишилася така ж. Сказала про це, але мені у відповідь чоловік сказав, що треба вміти витрачати з розумом або заробляти мені побільше.

Компліменти змінилися, стала чути на свою адресу, що і господиня я не дуже, то гостей не так прийняла, то м’ясо не того прожарювання. При цьому вся допомога по дому повільно зійшла нанівець.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩