ВІТАЛІЙ ПРИЙШОВ ШВИДШЕ, НІЖ ЗАЗВИЧАЙ, І ПОЧАВ ЗБИРАТИ РЕЧІ. НЕ ДОПОМОГЛО НІЧОГО – НІ КРИКИ, НІ ВМОВЛЯННЯ, НІ ПУТІВКИ. ХЛОПЕЦЬ КАТЕГОРИЧНО ЗАЯВИВ, ЩО ЙДЕ ВІД ЛЕСІ І ЖОДНА СИЛА ЙОГО НЕ ВТРИМАЄ. ЛЕСЯ БУЛА СТАРШОЮ ЗА ВІТАЛІЯ НА ЦІЛИХ ДВАНАДЦЯТЬ РОКІВ, АЛЕ ПОВНІСТЮ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧУВАЛА. ПЕВНИЙ ЧАС ВОНИ ЖИЛИ РАЗОМ, ТА ТЕПЕР ВІТАЛІЙ ВИРІШИВ ПІТИ ДО МОЛОДОЇ СПІВРОБІТНИЦІ МАРІЙКИ

 

Леся вже пів року була щасливою, бо почала зустрічатися з Віталієм. Хлопець був молодшим за неї на цілих дванадцять років. Ніхто на роботі й не здогадувався, що вони разом. Леся навіть помолодшала, почала користуватися косметикою. Вона мусила відповідати певному рівню, адже була повною жінкою невисокого зросту, а він – високим струнким молодим чоловіком.

Леся щодня думала, на скільки вистачить таких стосунків, адже вона – керівник, він – підлеглий. Але вже за декілька місяців все змінилося. Його кар’єра пішла вгору, він став її правою рукою, Віталій керував цілим підрозділом. Лесю це влаштовувало, вона лише ставила підпис там, де він їй казав.

Але все змінилося, коли на роботі з’явилась нова дівчина. Віталій її відразу помітив. Йому здавалося, що вона має бути мрією кожного чоловіка. Її звали Марічка, і він закохався в неї з першого погляду.

Леся теж відразу ж помітила зміни в поведінці коханого і почала стежити за коханим. Дуже швидко вона помітила його зацікавленість молодою дівчиною, але вирішила, що таке захоплення недовговічне. Леся намагалась не помічати Марічку, проте, коли вона приходила підписувати документи, ледве стримувалась, щоб не образити дівчину.

– Що Ви мені принесли? Ви не бачите, що я зайнята? – надривним голосом промовила Леся, коли Марічка вкотре зайшла до неї у справах.

– Я ж тільки на підпис, – почала виправдовуватись налякана дівчина.

– Хто Ваш керівник? Я ж казала, тут треба виправити. Ви що, погано розумієте? – Леся вже себе не контролювала, вона зірвалась на крик.

– Мій керівник – Оксана Святославівна, – майже пошепки промовила Марічка.

– Алло! Оксано Владиславівно! Я ж вам казала, треба написати по-іншому, я не збираюся підписувати це лайно, – кричала у слухавку Леся.

– Добрий день, Лесю Василівно, по-перше, мене звуть Оксана Святославівна, а по-друге, ми з вами тільки вчора обговорювали цей документ, і Ви погодилися його підписати, – незворушним тоном промовила Оксана.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩