Доньці виповнилося шість, коли чоловік пішов до іншої жінки з багатої сім’ї, перераховуючи нам лише мізерні аліменти. При цьому його нова дружина заборонила йому з нами бачитися, і моя дочка остаточно втратила батька. Багато що тоді довелося мені пережити. Але одного разу мені зателефонував мій колишній однокласник Руслан, який вирішив мені віддячити за те, що я колись для нього зробила

 

Що не кажіть, а доля існує. Мій однокласник Руслан був хорошим хлопцем: розумний, чуйний, надійний. Але із зовнішністю йому сильно не пощастило. Статура у нього було щупленька, сам маленький і рудий, невиразні риси обличчя. Тому дівчата з ним не зустрічалися. Подруга моя якось висловилася: «Хороший хлопець Руслан, але ж з ним соромно кудись піти. Почнеш з ним зустрічатися, так доведеться ховатися від знайомих, щоб не засміяли».

Однокласниці до нього ставилися шанобливо, дружили. Але запросити його танцювати на шкільній дискотеці, природно нікому б не спало на думку. Але, він і сам нікого не запрошував: тому що знав, що цьому ніхто не зрадіє. І тільки одна я запрошувала Руслана на повільні танці, пропускаючи глузування однолітків.

Мені було шкода Руслана, тому я була єдиною дівчиною, хто запрошував його на повільні танці. Проте наші відносини залишалися дружніми, адже тоді я була закохана в іншого хлопця.

Після школи наші дороги розійшлися: у кожного з’явився нове коло знайомих… В університеті я вийшла заміж за неймовірного красеня, який виявився нікчемним чоловіком і батьком. Після народженні дочки він загуляв, нахабніючи все більше і більше. Жити з чоловіком мені було дуже важко, сімейного життя, як такого, у нас не було.

Доньці виповнилося шість, коли чоловік пішов до іншої жінки з багатої сім’ї і зажив з нею, як король, перераховуючи нам лише мізерні аліменти з мізерної офіційної зарплати. При цьому його нова дружина заборонила йому з нами бачитися, і моя дочка остаточно втратила батька. Багато що тоді довелося мені пережити…

Потім не стало мого батька, а мою маму це так підкосило, що вона злягла. Протягом декількох років я фактично боролася за виживання. Підробляла по вихідним, але нормально заробити все одно не виходило.

Дочка часто хворіла, і їй потрібен був відпочинок на морі, але навіть цього ми не могли собі дозволити. Я переживала, але зробити нічого не могла. І тут сталося диво: мені подзвонив Руслан! Повідомив, що у нього з’явився власний готель на морі, і запропонував нам безкоштовно там відпочити. Мій телефон йому дала однокласниця і розповіла про наше сумне становище…

Коли ми з донькою приїхали, на вокзалі нас зустрів чарівний засмаглий чоловік, в зовнішності якого був тільки один недолік – невисокий зріст. Коли ми їхали до готелю, мені здавалося, що поруч зі мною незнайомець, я була збентежена, і не знала, про що говорити.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩