У нас кредити, маленька дитина, а батькам чоловіка весь час від нас щось треба, якась фінансова допомога. Залишки чоловікові зарплати йдуть майже повністю їм, а на мене й дитину, на нашу родину практично нічого не лишається. А свекруха ще й косо дивиться на те, що я в декреті сиджу, а не виходжу на роботу. Холодильник у нас, в прямому сенсі цього слова, завжди порожній, ніякі фрукти і солодощі дитина не бачить

 

У нас кредити, маленька дитина, а батькам чоловіка весь час від нас щось треба, якась фінансова допомога. Залишки чоловікові зарплати йдуть майже повністю їм, а на мене й дитину, на нашу родину практично нічого не лишається. А свекруха ще й косо дивиться на те, що я в декреті сиджу, а не виходжу на роботу.

Ми з чоловіком в шлюбі три роки, у нас є маленька дитина, синочку вже 1,5 рочки. Чоловік працює і отримує пристойні гроші, я в декреті з дитиною.

По молодості так вийшло, що залізли в кредити, тому грошей від зарплати залишається зовсім небагато. Але і все це «трохи» чоловік витрачає на постійні поїздки до своїх батьків, які майже щодня про щось його просять, весь час їм від нас щось треба, якась фінансова допомога.

Залишки чоловікові зарплати йдуть майже повністю їм, а на мене й дитину, на нашу родину практично нічого не лишається. А свекруха ще й косо дивиться на те, що я в декреті сиджу, а не виходжу на роботу.

Холодильник у нас, в прямому сенсі цього слова, завжди порожній, ніякі фрукти і солодощі дитина не бачить, навіть малого і багато чого купує моя мама.

Коли прошу чоловіка щось купити для сина, він завжди відповідає одне і те ж: «Почекай трохи, поки у мене немає грошей», але наступного дня знаходить гроші знову, щоб допомогти батькам, ще й возить їх, куди попросять. І так постійно відбувається, сил вже немає.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩