Цього дня було велике свято Чесного Хреста. Біля церкви було багато людей, а серед них і Ольга, яка міцно тримала за руку хлопчика років восьми, а з-під плаща вже було добре видно округлий животик. – Бабуся Неля, ви приглянете за Денисиком, мені висповідатися потрібно? На душі так важко

 

Цього дня було велике свято Чесного Хреста. Біля церкви було багато людей, а серед них і Ольга, яка міцно тримала за руку хлопчика років восьми, а з-під плаща вже було добре видно округлий животик.

– Бабуся Неля, ви приглянете за Денисиком, мені висповідатися потрібно? На душі так важко…

– Так, звісно, дитинко. Ми тут біля лавочки тебе чекатимемо.

Ольга з Володею зустрічалися ще зі школи, а коли їм обом виповнилося вісімнадцять, надумали поженитися.

– Рано ще. Ви б спершу освіту здобули, на роботу влаштувались, а потім вже й про женячку думали, – говорили батьки з обох сторін. Та молоді їх не слухали. Казали, що така любов буває не у кожного, тому не має потреби відкладати їх шлюб.

Вони дійсно сильно кохали один одного. Володя буквально пилинки здував з дружини, і все б нічого, але роки минали, а Боженька так і не посилав їм дитятко.

– Любий, я щойно від своєї подруги Наталки прийшла. Чому доля така несправедлива? Вона з чоловіком ледь кінці з кінцями зводить. Першому синочку вже десять минуло, а пів року тому на світ з’явилися і близнятка. А ми з тобою як грішники. Нічого в Бога не заслужили.

Ольга залилася сльозами.

– Все буде добре, люба. Ми щось придумаємо, – говорив Володя.

Пара об’їздила всі клініки, які їм лише рекомендували. Всі в один голос говорили, що обидвоє здорові, і потрібно лише надіятися та молитися.

Час минав, а надія все зменшувалася.

– Олю, я сьогодні заходив до будинку маляти. Там один хлопчик є, так сильно на тебе схожий, такі ж очі великі й голубі, а ці кучері, а носик, ну чисто як у тебе – кирпатий.

Через пів року пара таки змогла усиновити хлопчика. Вони були чудовими батьками. Денисику на той час вже було чотири роки. Він ріс красивим та розумним хлопчиком. Батьки милувалися ним, і дякували Богу за такий подарунок долі. Всі в один голос говорили, що Дениска сильно схожий на маму, а вона сіяла від щастя.

Однієї ночі до батьків в спальню забіг Денис. Він був весь в сльозах.

– Тату, тату! – гукав хлопчик. – Все добре, синочок. Тато з нами. Лягай поруч. – Оля поцілувала його в щічку і всі разом заснули до ранку.

А через декілька днів стало зрозуміло, що сон у хлопчика був віщим.

Володя, їдучи на автомобілі через поле, побачив перед автівкою зайця, і не захотів його переїхати, різко загальмував і…

– Як так, зберіг життя зайцю, а своє погубив, – голосила Ольга. На ній обличчя не було. Вони тільки но почали нормально жити, а тут таке горе…

Час минав, і потрібно було жити далі, адже у неї синочок, якого потрібно ставити на ноги.

– Мамо, мамо! Там дядько будівельник тебе гукає. Він поранив собі пальця, і питає чи нема в тебе бинту, щоб перев’язати.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩