ТА Я УСЕ ЖИТТЯ, МОВ БІЛКА В КОЛЕСІ, ПО ЗАРОБІТКАХ: ХАТУ В ТРИ ПОВЕРХИ ЗАБОР( АБИ ВИЩИЙ НІЖ У СУСІДА) ЧЕРЕПИЦЮ-НАЙМОДНІШУ, ТЕЛЕВІЗОР – НАЙБІЛЬШИЙ. А РІК ТОМУ ВСЕ ЗГОРІЛО. ВСЕ ДО ЦУРКИ. І ЗНАЄТЕ, МАБУТЬ, ТО НАЙКРАЩЕ, ЩО ЗІ МНОЮ СТАЛОСЬ В ЖИТТІ. НАС НІХТО НЕ ВЧИВ ЖИТИ ЩАСЛИВО

 

Та я усе життя, мов білка в колесі, по заробітках: хату в три поверхи забор( аби вищий ніж у сусіда) черепицю-наймоднішу, телевізор – найбільший. А рік тому все ЗГОРІЛО. Все до цурки. І знаєте, мабуть, то найкраще, що зі мною сталось в житті. Нас ніхто не вчив жити щасливо Джерело 

Вона за іронією долі залишилася вночі одна на вокзалі, бо водій BlaBlaCar підвів її. Дівчині потрібно було дістатися Калуша, а тут як раз стояв цей мужчина – таксист. Він запропонував Тетяні свої послуги, а як розвивалася історія далі, читайте у її розповіді:    Джерело

«Все почалося з того, що водій машини, замовленої через BlaBlaCar, приїхав з Києва в Івано-Франківськ на кілька годин раніше, ніж обіцяв. Їхав з Іспанії, поспішав додому.

4 ранку. Ніч, вокзал, холодно, мені треба в Калуш.

Водій таксі, років за 60, кивнув, мовляв, сідайте.

Поторгувалися за ціну, їдемо.

Чистий салон, ремні безпеки, українська музика в колонках, кава в термосі.

— Не можу пити не свою каву. Жінка робить смачнішу, ніж у всіх цих новомодних кав’ярнях.

— Та чому, є кав’ярні, в яких смачно.

— Вам завжди смачно, коли не вдома. МАлАдЬож.

Їдемо далі. Говоримо далі.

— 4 година, а ви вже на роботі. Не втомлюєтеся?

— Певно, що так. А що робити, треба працювати.

Я мовчу. Він мовчить. Не витримує, починає говорити.

— Мені вже 67. Навіть і не зрозумів, як життя минуло. Одружився рано. Спочатку нарoдився син, а потім донька. Все життя працював на заводі. Від ранку до вечора. З 90-х, коли мав відпустку, почав їздити на заробітки. Спочатку до Росії, потім до Польщі. Купив машину. Відтак закрутилося — завод до вечора, увечері — таксі. Зранку знову завод, потім знов таксі. Возив всіх, чого тільки не набачився під час таксування. А під час відпустки — знову будова в Польщі.

— Для чого так вaжко?

— Спочатку діти росли, потім вчилися, потім одружувалися. А я все думав, що от-от почну жити на повну. Все обіцяв жінці, що поїдемо на море. І обіцяв. І обіцяв. Потім я будував хату. Всі гроші вкладав в будівництво. Яке там море! Мали ж спочатку добудувати.

Хотів два поверхи, перекрити найкращою черепицею, поставити найкращу підлогу, найдорожчі меблі. Найдорожчий телевізор. Хотілося сидіти на старості, пити чай і дивитися фільми. Тільки криниця мені обійшлася майже так, як однокімнатна квартира.

— А для чого аж так?

— Хотілося не бути гіршими за сусідів, друзів і щоб діти вже не гoрбатилися, а насолоджувалися життям.

— Ну, клас. Думаю, вони подякують.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩