У НАТАЛІ І МАКСИМА БАГАТО РОКІВ НЕ БУЛО ДІТЕЙ, САМЕ З ЦІЄЇ ПРИЧИНИ, ЧОЛОВІК І ПОКИНУВ ЇЇ. ОДНОГО РАЗУ, ЗІБРАВШИ РЕЧІ, ВІН ТИХО ПІШОВ. НАВІТЬ «ВИБАЧ» НЕ СКАЗАВ. НАТАЛЯ НЕ ОЧІКУВАЛА ТАКОЇ ПІДЛОЇ ЗРАДИ, ДОВГО НЕ МОГЛА ПРИЙТИ ДО ТЯМИ. А З ІНШОГО БОКУ, НЕ ЗАСУДЖУВАЛА: АДЖЕ КОЖЕН ХОЧЕ ПРОДОВЖЕННЯ СВОГО РОДУ. ДОВГО ЖИЛА САМА, ПОКИ ВИПАДКОВО НЕ ЗУСТРІЛА ІГОРЯ І ЙОГО МАЛЕНЬКУ ДОНЕЧКУ

 

В той день Наталя додому не поспішала. Знала, що там її ніхто не чекав. Милувалася вулицями, згадувала дитинство і юність. Вчилася на юридичному, мріяла про кохання. Зустріла Максима і вже на другому курсі вони вирішили одружитися. Батьки не дуже схвалювали такий ранній шлюб, але закохані не хотіли чекати. Згодом відгуляли весілля, в гуртожитку молодятам виділили окрему кімнату. А невдовзі Наталя зрозуміла, що чекає дитину. Та Максим її радості з цього приводу не поділяв:

– Мені здається, що нам ще зарано мати справу з пелюшками і сосками. Ми ще молоді, у нас усе попереду, треба з дітьми трохи зачекати. За матеріалами

Навіщо вона тоді його послухала? Напевно, молода була, наївна, не знала, які можуть бути наслідки… Відтоді минуло тринадцять років. Зараз у неї є окрема затишна квартира, престижна робота адвоката в солідній установі та велика зарплата. Але радості материнства так і не зазнала – доля жорстоко покарала її.

А потім, саме з цієї причини, Максим і покинув її. Одного разу, зібравши речі, він тихо пішов. Навіть «вибач» не сказав. Наталя не очікувала такої підлої зради від людини, яку вона так палко кохала, довго не могла прийти до тями. А з іншого боку, не засуджувала: адже кожен хоче продовження свого роду.

Після цього її життя втратило свій сенс. Ось уже три роки, як живе сама. Подруги і знайомі намагалися познайомити з кимось, але Наталя байдуже ставилася до осіб протилежної статі. Йдучи по вулиці, жінка незчулася, як опинилася в улюбленому кафе. Сюди часто заходила випити чашечку кави чи коктейль. Її увагу привернула кучерява дівчинка років п’яти за сусіднім столиком. Дівчинка з апетитом їла тістечко з кремом, розмащуючи білу масу по миловидному личку. Її батько, симпатичний брюнет, спокійно щось пояснював, витираючи крем з обличчя.

Відвідувачів було мало, і дівча з цікавістю почало її розглядати. Раптом голосно запитало:

– Ти справді така червона, чи волосся пофарбоване?

Жінка розсміялася. Батько, ніяково усміхаючись, намагався зупинити доньку:

– Катрусю, згадай, будь ласка, що ти вихована дівчинка.

– Ні, я насправді не червона. Цей колір називається «Махаон».

– Прикольно. Коли виросту, мені татко теж дозволить пофарбуватися в цей… макарон. Якщо хочеш, покажу свої малюнки. Вихователька в садочку каже, що я гарно малюю, – щебетала Катя.

– А ти знаєш, що моя мама живе на небі з янголами? – запитала несподівано. – Тепер ми з татком шукаємо мені іншу маму. Якщо ти будеш доброю, можливо, він тебе полюбить і одружиться з тобою. – Дитина так спокійно і розсудливо розмірковувала про свою біду, що на очі Наталі навернулися сльози.

Вона глянула на розгубленого чоловіка. Він тихо із сумом пояснив:

– Катруся її не пам’ятає. Ніні лікарі не дозволяли народжувати, але вона сподівалася на диво, бо дуже хотіла донечку.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩