СТЕПАН БУВ МОЇМ ДРУГИМ ЧОЛОВІКОМ. Я НАМАГАЛАСЯ БУТИ ГАРНОЮ ДРУЖИНОЮ: ДБАЛА ПРО ДІМ, ПРО НЬОГО, НАРОДИЛА ТРЬОХ ДІВЧАТОК. МИ ЗБУДУВАЛИ ГАРНИЙ БУДИНОК. ТА СТЕПАН НАЧЕ ЩОСЬ ВІДЧУВАВ. З РОКАМИ ЗБАЙДУЖІВ І ДО МЕНЕ, І ДО ДІТЕЙ. В ОДИН ПРЕКРАСНИЙ ДЕНЬ У МЕНЕ УВІРВАВСЯ ТЕРПЕЦЬ – З ТРЬОМА МАЛИМИ ДІТЬМИ Я ПІШЛА ВІД ЧОЛОВІКА

 

Прожити життя – не поле перейти. Мрієш про одне, а виходить зовсім інше. Зараз мені 59 років і я дуже одинока, хоча була одружена і маю дітей. Намагалася жити чесно, по совісті, а в результаті залишилася одна. З кожним роком самотність відчувається все гостріше. Я постійно себе питаю, чому так склалося, де я помилилась, коли прийняла неправильне рішення?

Ще в школі я закохалася в сусідського хлопця Василя. Молодою вийшла за нього заміж, практично після школи. Але щасливою я була недовго, ми й року не пожили, як чоловіка не стало. В дев’ятнадцять я уже була вдовою. Тужила я довго, плакала, картала себе, що дитинку не народила. Так я його любила, що думала, вже ні до кого не прихилюся.

Але час лікує рани. Через кілька років я зустріла хлопця, дуже схожого на мого Василя. Познайомилась я з ним в інституті. Зовні наче схожий на Василя, але душа не та. Були просто друзями, але несподівано він запропонував руку й серце. Одружились. Я його не кохала, але поважала, цінувала турботу про мене. Намагалася бути гарною дружиною: дбала про дім, про нього, народила трьох дівчаток. Ми збудували гарний будинок. Щоб не думати про зайве, я постійно займала себе роботою. Чи була щасливою? Вдень — начебто так, а вночі чогось ставало так шкода себе. Чому, пояснити не можу.

Степан наче щось відчував. З роками збайдужів і до мене, і до дітей. Потім чоловік став заглядати в чарку. Почалися неприємності на роботі. Далі — більше: звільнення. На жодній роботі він надовго не затримувався. Нам стало дуже важко жити, адже троє дітей.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩