НА РОБОТІ ЧОЛОВІКОВІ ОБІЦЯЛИ ПІДВИЩЕННЯ, ДЛЯ ЦЬОГО ЙОГО НА МІСЯЦЬ ВІДПРАВИЛИ У ВІДРЯДЖЕННЯ В СТОЛИЦЮ. ЧЕСНО КАЖУЧИ, МЕНІ ЦЯ ІДЕЯ НЕ ДУЖЕ СПОДОБАЛАСЯ. ЧОЛОВІК ПОЇХАВ, І В ПЕРШІ КІЛЬКА ДНІВ ЩОДНЯ ДЗВОНИВ І ПИСАВ ПОВІДОМЛЕННЯ. А ПОТІМ РАПТОМ ЯКОСЬ РІЗКО ВСЕ ОБІРВАЛОСЯ – ТЕЛЕФОНУВАВ РІДКО, ВІДПИСУВАВ СКУПО. З ВІДРЯДЖЕННЯ ПРИЇХАВ ЗОВСІМ ІНШИМ, І ОШЕЛЕШИВ МЕНЕ, ЩО ТАМ ЗУСТРІВ ІНШУ І ТОМУ ЙДЕ ВІД МЕНЕ

 

В свої тридцять років я вважала себе абсолютно щасливою. Сімейне життя, довжиною в сім щасливих років, склалося більш, ніж добре – у мене турботливий чоловік і незабаром у нас буде довгоочікувана дитина. З батьками і свекрами у нас склалися чудові відносини, ми майже закінчуємо будівництво власного будинку.

Отак ми жили, будували плани, чекали дитину … А потім мій чоловік ошелешив мене, що йому всього цього не треба, адже він зустрів справжню любов. Я не можу в це повірити, адже все сталося за кілька днів.

Досі я була абсолютно щаслива. Чоловік носив мене на руках, виконував всі мої забаганки. Багато людей нам заздрили. Я ніколи не розуміла подруг, які йшли на компроміси, раз у раз прощаючи чоловікам великі і маленькі грішки. Я вважала, що це від заниженої самооцінки. Жінки, які прощають зраду – не поважають себе. Думала, що якби це сталося зі мною, я б без вагань пішла від зрадника. Мої судження були дуже різкими, бо я ніколи не б не подумала, що зі мною теж може таке статися.

Відколи я зрозуміла, що чекаю дитину, я пішла з роботи. Чоловік почав працювати з потрійною силою – щоб у сім’ї “було все найкраще”. На роботі чоловікові обіцяли підвищення, для цього його на місяць відправили у відрядження в столицю. Чесно кажучи, мені ця ідея не дуже сподобалася –  все-таки восьмий місяць не жарт, мало що. Але причин для хвилювання не було, адже поряд зі мною залишаються батьки, та й, врешті-решт, чоловік не гуляти зібрався – поїздка була потрібна йому по роботі.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩