У СЕРЕДУ ДМИТРО ЗАБУВ ВДОМА ДОКУМЕНТИ, ХОТІВ ПОВЕРНУТИСЯ, АЛЕ ЗГАДАВ, ЩО КЛЮЧІ У ДРУЖИНИ. ВІН ЗАТЕЛЕФОНУВАВ ІРИНІ НА РОБОТУ, АЛЕ ЙОМУ СКАЗАЛИ, ЩО ДРУЖИНИ ТАМ НЕМАЄ. РОЗГНІВАНИЙ ДМИТРО ШВИДШЕ ПОЇХАВ ДОДОМУ, ВІН ДУЖЕ ХОТІВ ПОБАЧИТИ ТОГО ЧОЛОВІКА. ЗА ДВЕРИМА ПОЧУЛИСЯ ЛЕГКІ КРОКИ, ДРУЖИНА ВІДКРИЛА ДВЕРІ. ДМИТРО ШВИДКО УВІЙШОВ В КВАРТИРУ, І ПОБІГ У СПАЛЬНЮ

 

Я працюю в районній поліклініці, там працює зі мною моя подруга Ірина Цимбал. Вона пів року тому вийшла заміж і по чоловіку стала Давиденко, але  звикнувши до її дівочого прізвища, ми продовжували її називати Цимбал. Та це було і зрозуміліше, тому, що в нашому колективі вже була одна Давиденко.

Чоловік Ірини, звали його Дмитро, постійно підвозить її до роботи. Так сталося і того дня. Він висадив Ірину біля поліклініки, і вони попрощались до вечора. Але, через деякий час, Дмитро згадав, що залишив удома потрібні для роботи документи, а ключі від квартири він не взяв. Він підбіг до найближчої телефонної будки, це були часи, коли про мобільні телефони ми ще не знали, і подзвонив в поліклініку.

Трубку зняла медсестра нашого відділення і на прохання покликати до телефону лікаря Давиденко, вона спокійно відповіла, що лікар Давиденко поїхала на курси підвищення кваліфікації, які проходять в інституті. Молодий чоловік задумався, жили вони дружно і про ніякі курси в інституті дружина не розповідала. Але навіщо ж вона тоді їхала на роботу, якщо інститут знаходиться біля їхнього будинку.

Дмитро починає обмірковувати ситуацію, що склалася, роздуваючи  підозри. Недарма Ірина тягнула час, довго зачісувалася, потім поверталася вже до зачинених дверей, і досить довго залишалася одна в квартирі. Дмитро терпляче чекав в машині. А вчора хтось дзвонив і мовчав в слухавку, а сьогодні, виходить, Ірина повернулася щоб передзвонити.

Підозри посилюються і Дмитро, вже майже не сумніваючись у зраді дружини, швидко їде додому. По сходах він вбігає на поверх, довго і наполегливо дзвонить, але, марно. Збігає знову вниз, не знаючи, що робити далі, вдивляється у вікна, можливо, йому здалося, але Дмитро знову мчить до під’їзду і стикається в дверях з незнайомим молодим чоловіком.

Уява малює йому картину, що саме цей чоловік і є коханцем його дружини. Дмитро був у нестямі і навіть вроджена інтелігентність не втримала його від необачного кроку. Задихаючись від гніву, він підбіг до незнайомця і злісно прошипів:

– Ти звідки йдеш?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩