Усі вважають, що я кинула ідеального чоловіка. Але лише я знаю, що він навіть не міг накинути собі їжу в тарілку, а щоб помив за собою – я лиш мріяти могла!

 

Мої друзі та рідні просто в шоці, а дехто з них навіть перестав зі мною спілкуватися. Усі вважають мене дурепою, адже я кинула ідеального чоловіка. А ще приписують мені якихось коханців і все ніяк не вичислюють, з ким це я закрутила  новий роман. Лише так пояснюють причину мого нерозумного вчинку, хоча її я прямим текстом все пояснювала. Просто вони, як і колишній чоловік, мене  не чують!!!

Зі Стьопою ми розписалися півтора роки тому. Перед цим зустрічалися всього 6 місяців, а пропозицію руки і серця Стьопа зробив ще на -му місяці наших стосунків. Я погодилася, бо була окрилена його увагою, думала, що справді кохаю цього чоловіка і ми зможемо створити щасливу сім’ю. Ах, якою ж наївною я була!

Після одруження ми одразу почали жити разом. У Стьопи була 2-кімнатна квартира в центрі міста з євроремонтом, яка лише чекала господині. Стьопа не хотів жити там сам, тому в своїх 30 років, коли ми познайомилися, продовжував мешкати з батьками на окраїні міста. Тоді я не надала цьому значення.

У статусі чоловіка Стьопа продовжував дарувати мені квіти, робити дорогі подарунки та компліменти. Він буквально виконував будь-які мої забаганки. Ох, бачили б Ви лице моїх подруг, коли я приїхала до них на зустріч на новенькому позашляховику, в норковій шубі та з великими діамантовими сережками у вухах. Усі думали, що я живу, як у Бога за пазухою, і відхопила ласий шматок.

Почавши жити зі Степаном, я передбачала, що у нас виникнуть певні розбіжності у побутовому плані, але й уявити не могла їх масштаби! Стьопа виявився звичайнісіньким маминим синком! Ось тут до мене й дійшло, чому він так довго продовжував жити з батьками, маючи власну квартиру.

Я ходила на роботу, а приходячи змучена додому – мусила варити йому їсти, бо  їсть він, бачте, лише свіже. Кожного дня мусить бути щось нове та інше, бо розігріте йому теж не до смаку.  Більше того, він відмовлявся сам собі накидати їжу в тарілку. Страва мусила чекати його на столі! А якщо я була чимось зайнята, то він ходив злий і скаржився, що голодний, але сам їсти не накидав принципово.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩