АННА ПЕТРІВНА СИДІЛА В ЛIКАРНЯНОМУ СКВЕРІ НА ЛАВОЧЦІ І ПЛАКАЛА. ЇЙ СЬОГОДНІ ВИПОВНИЛОСЯ СІМДЕСЯТ РОКІВ, А НІ СИН, НІ ДОЧКА, НАВІТЬ НЕ ПРИЇХАЛИ, НЕ ПРИВІТАЛИ. І ОСЬ ЩО ДАЛІ ВІДБУЛОСЯ

 

Історія, яка проймає до слiз. Анна Петрівна сиділа в лiкарняному сквері на лавочці і плaкала. Їй сьогодні виповнилося сімдесят років, а ні син, ні дочка, навіть не приїхали, не привітали. І ось що далі відбулося.

Правда сусідка по палаті, Євгенія Сергіївна, привітала і навіть подарувала їй невеликий подарунок. І ще санітарочка Марія, яблуком в честь дня народження, пригостила.Так то пансіонат був пристойний, але персонал був байдужий.

Звичайно всі знали, що сюди старих привозили доживати свій вік діти, яким вони ставали в тягость. І Ганну Петрівну син привіз сюди, як він сказав відпочити і підлiкуватися, а насправді, невістці вона просто заважала. Джерело

Адже квартира була її, це потім син умовив її на нього дарчу написати. А адже, коли просив підписати папери, обіцяв що вона як жила вдома, так і буде. Але насправді виявилося по-іншому, вони відразу всією сім’єю переїхали до неї і почалася вiйна з невісткою.

Та була вічно незадоволена, не так приготувала, у ванній після себе бруд залишила і багато іншого. Син спочатку заступався, а потім перестав, сам покрикувати почав Потом вона помітила, що вони стали про щось нашіптувати, а як тільки вона в кімнату заходила , замовкали.

І ось якось вранці син завів розмову, про те що їй треба відпочити, підлiкуватися. Вона дивлячись йому в очі гірко сказала: «В бoгoдільню мене здаєш, синку?». Він почервонів, заметушився і винувато відповів: «Так що ти, мамо, це просто санаторій. Полежиш місяць, потім назад додому».

Привіз її, швидко підписав папери і квапливо поїхав, пообіцявши скоро приїхати. Один раз тільки і з’явився, привіз два яблука, два апельсина, запитав як справи і не дослухавши поїхав. Ось і живе вона тут уже другий рік.

Коли пройшов місяць і син за нею не приїхав, вона зателефонувала на домашній телефон. Відповіли чужі люди, виявилося, що син квартиру продав і де його тепер шукати невідомо. Вона пару ночей по плакала в подушку, а потім подумала, все одно ж знала, що додому її НЕ заберуть, що тепер сльoзи лити. Найприкріше, що це вона свого часу, образила дочку, заради щастя сина.

Анна наpодилася в селі.Там ж і заміж вийшла, за однокласника свого Петра. Був великий будинок, господарка. Жили небагато, але і не голoдали. А тут сусід з міста приїхав в гості до батьків і став Петру розповідати, як в місті добре живеться. І зарплата хороша і житло відразу дають.

Ну Петро і загорівся, давай так давай поїдемо. Ну і уговорив. Продали все і в місто. На рахунок житла сусід не обдурив, квартиру відразу дали. Мебель купили і старенький запорожець. От на цьому запорожці і потрапив Петро в aваpію.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩